Майя відсапалася. Нарешті ця вузька темна лазівка скінчилася. Дівчині ніколи не подобалася темрява, а вже темрява пробитого в скелі коридору, в якому уявлення не маєш, що чекає на тебе за наступним поворотом, — не подобалася зовсім. Майя кілька разів зупинялася, щоб переконати себе, аби, по-перше, не використовувати ладжу — заклинання для освітлення, а по-друге, набратися сміливості для продовження шляху.
Печера, в якій вона опинилася, мала вочевидь штучне походження. Зважаючи на нерівні стіни — колись видобуток вівся тут. Вочевидь потім, коли цю розробку було вичерпано, шахтарі спустилися нижче.
Права стіна виявилася просто насипом каміння — певно, раніше печера була значно більшою і в ній розбирали породу — порожню залишали тут, а вугілля піднімали нагору. Майя придивилась і помітила, що серед порожньої породи трапляються і шматки вугілля — схоже, останнім часом видобуту породу ніхто не розбирав, каміння просто піднімали в цю печеру й скидали в кутку. Версія, за якою шахтарі продовжили видобуток, незважаючи на заборону, розповзалася по швах: якщо вони дійсно, як і раніше, видобувають вугілля — чому не розбирають породу? Біля входу в шахту не було слідів, залишених візками — звідси давно вже нічого не вивозили, весь видобуток залишали в цій печері. Дівчина подумала, що шахтарі, мабуть, просто намагаються пробитися кудись, але куди?
Із отвору, що вів углиб печери, почувся дивний звук. Ніби щось упало.
«Нел!» — із жахом подумала Майя, кинулася вперед і завмерла…
Один із охоронців схилився над простягнутим на землі хлопцем.
— Він живий там?
— Це, схоже, один із приїжджих.
Хлопець ледь чутно застогнав. Тої ж миті шкіряний чобіт кремезного шахтаря врізався йому в бік.
Майя, не помічена переслідувачами, тихесенько охнула.
Печерою неначе пролинув свіжий вітер, дивний туман, який ніби густішав перед сходом сонця, відступив. Нел схопив нападника за чобіт і рвучко смикнув догори — шахтар упав, як підкошений. Хлопець скочив на рівні, четверо стражників кинулись до нього, але їх усіх немовби змело повітряною хвилею — Майя не могла встежити за блискавичними рухами напарника.
Перший шахтар підвівся — й відразу отримав удар ногою в живіт, звалився на коліна й був рвучко відкинутий назад сильним ударом у щелепу. Інший супротивник уже летів уперед, стискаючи в руці вигнутий кинджал. Нел розвернувся, перехопив витягнуту руку й завдав удару — затріщали зламані кістки, зойк болю рознісся гучною луною.
Майя бачила, як змінюється Нелова зовнішність. Печатка знову запроменилася червоним, навіть тіло у хлопця змінилося — він мовби повищав на зріст і набагато поширшав у плечах. Завдаючи удару черговому супротивникові, хлопець повернувся у бік Майї; дівчина злякано скрикнула — очі напівдемона стали криваво-червоними, в них більше не було нічого людського.
Майя втислася в стіну, з жахом спостерігаючи за всім, що тут відбувалося. Нел не просто бився — він цілеспрямовано нищив своїх ворогів. Один із них, видно, раніше за інших зміркував, що бореться вже не з людиною. З криком: «Це демон!» — він кинувся вперед, до виходу з шахти.
Нищівний удар припав йому по ногах, шахтар зі стогоном повалився на землю. Майя бачила, як пульсує кулон на шиї в Нела. Кістяне ікло піднялося над коміром сорочки, немовби щось виштовхувало його назовні.
Двоє шахтарів злякано позадкували й опинилися на краю виступу. Рудокоп з поламаною рукою залишався в Нела за спиною. Здоровою рукою він підняв кинджал і знову кинувся в бій, але потужний удар відкинув його назад до стіни. Напівдемон повернувся до нещасного й підняв зброю із землі. Почувся голосний тріск — кістяний кулон розірвало на дрібні частини. Нел заніс руку з кинджалом над непорушним тілом шахтаря.
Майя кинулася вперед. Вона не знала, чи помітив її демон, не знала, що він зробить із нею; єдиним важливим зараз було для неї — будь-що зупинити кровопролиття.
Майя замружилась для хоробрості, обхопила Нела за стан і увіткнулась обличчям у світлу сорочку. «Будь ласка, не треба, не треба…» — шепотіла вона, стискаючись у очікуванні удару. Серце в дівчинки билося так гучно, що глушило для неї решту звуків.
Майя не знала, скільки часу простояла так. Руки вже заніміли від напруги, коли вона почула тихий здивований голос: