Вибачення було прийнято. Майя знову заплющила очі.
Цього разу досягла потрібного стану значно швидше. Але тепер невпинно нагадувала собі про те, які небезпечні експерименти з нитками стихій. Якщо вона втратить контроль над собою — стихії позбавлять її розуму. Звичайно, для досвідченого мага просте заклинання для пошуку за допомогою ниток не завдало б особливої праці, але Майя вперше робила щось подібне.
Передусім Майя побачила жовто-коричневі нитки Хуан-ді. Ця стихія була дівчині ближчою за інші, життя її родини вже багато поколінь було нерозривно пов’язане з лікувальною магією землі. Потім із порожнечі з’явилися блискучі нитки Бай-ді. Ґрунт породжує метал. А ось і лінії води Хей-ді — чорно-сині, які гіпнотизують млявим, неквапним рухом. Виявилися нитки Цин-ді — стихії дерева, що мерехтіли приємним зеленаво-блакитним світлом. Останніми Майя відчула лінії вогню Чи-ді — червоно-жовтогарячі, стрімкі й люті, як і їхній основний елемент. Тепер їй належало пройти ще складніший етап — знайти в основних нитках відгалуження, які можуть вести до заклинання захисту, котре закриває коней у гаю. Пам’ятаючи, що Грей здебільшого користується магією дерева, Майя зосередилася на зелено-блакитних нитках. Дівчина уважно досліджувала їх, борючись зі спокусою доторкнутися до рівномірного світіння. Усе, що становило її сутність зараз, кричало й вимагало єднання з елементами, котрі породили цей світ, немов новонароджена дитина, яка вперше побачила матір, з якою нещодавно становила єдине ціле. Якоїсь миті в чарівниці майнула боягузлива думка: «А чи варте все це такого ризику? Чи справді так важливо знайти інших і Дарта?» Але щойно Майя згадала про молодого майстра, її рішучість подвоїлася.
Нитки стихій, немов артерії та вени, обплутували все навколо — що більше дівчина вдивлялася в них, то більше ліній виступало з порожнечі. Скрізь, звиваючись, перепліталися лінії, немовби вона опинилася в павутині зелених ліан. «Не панікувати!» — строго наказала вона собі та, мов садівник, відітнула у своїй уяві все зайве. Її цікавили нитки, розпростерті поруч, — адже до гаю не могло бути більше кілометра.
Щойно зайві лінії зникли, дівчинка відсапалася. Тепер придивилась і помітила на одній із ліній пульсацію. Наче хтось перетягнув потік тонкою ниткою, і енергія стихії билася в цьому місці, відчуваючи перешкоду. Майя напружилась і змусила туман відступити, але відразу до горла підкотилась нудота — дух дівчини висів високо над землею. «Тільки не знепритомніти! У цьому світі в мене нічого, крім свідомості й нема!»
Точка, пульсуючи, завмерла просто над гаєм. Від місця, де залишилося тіло дівчинки, до гаю було не більше п’ятисот метрів. «Увесь час на північний захід, поки не увіткнусь у суху сосну. Від неї — на захід. Щойно дійдемо до гаю, треба повернути на північ». Намагаючись не звертати уваги на звабливе світло ліній, дівчина змусила їх зникнути.
Повертатися в тіло було боляче. Але цей біль був не стільки фізичним, скільки духовним — Майя почувалася сиротою, котра відразу втратила й дім, і всіх рідних. Реальний світ здавався бляклим і ворожим, на відміну від світу ниток. Він мовби відривав дівчину, як далекий елемент.
Кілька секунд чарівниця не могла поворухнутися від болю — здавалося, навіть забула, як дихати. Перший же зроблений вдих обпалив легені, Майя захекалася й упала з каменю просто на руки Нелу.
— Леді Майє, ти як? З тобою все гаразд?
— На північний захід до сосни, потім на захід і в гаю на північ, — прошепотіла знесилена Майя. Спробувала стати на ноги, але вони відмовились коритися.
Не кажучи й слова, Нел підняв Майю на руки та покрокував у зазначеному напрямку.
У гаю Майя наполягла на тому, що йтиме сама. Найменше їй хотілося, щоб Дарт подумав, що між нею і Нелом існують які-небудь стосунки, крім дружніх. Не те щоб вона справді вірила, буцімто це викличе в майстра якісь емоції — але все-таки…
Дійшли до того місця, де мали пастися коні, Майя зібрала останні сили й прочитала заклинання чаньцзай, що змушує сховані предмети з’являтися. Туман розступився. Там, де хвилину тому панувала імла, серед гілля, що проступило крізь сіре запинало, з’явилася округла галявина.
Дарт сидів біля стовбура, спираючись на нього спиною. Тара з Греєм про щось розмовляли неподалік. Захисне заклинання Грея розганяло туман. Майя наблизилась і помітила людину в темному одязі, що лежала на плащі.
Тара з Греєм привітально помахали друзям, і Нел подався до них, не дивлячись на майстра. Майя опустилася на траву поруч із пораненим — видимих ран у нього не було, але в нещасного цілком могли виявитися внутрішні ушкодження. Майя почала читати заклинання.