— З ним усе гаразд.
Майя повернулася до Дарта. На її приємному личку виразно читався сумнів.
— Грей його перевірив. Ніяких ран.
— Але він чомусь не здається здоровим…
— Я й не сказав, що він здоровий. Що там у шахті?
Майя розповіла майстрові про побачене, але промовчала про те, що трапилося з Нелом.
— Виходить, вас не бачили?
Дівчина почервоніла, але все-таки помотала головою та поквапилася змінити тему розмови.
— Він що-небудь сказав? Це ж та-вей зниклої команди…
— Він нічого не пам’ятає.
— Нічого не пам’ятає про що?
— Ні про що, — Дартові не хотілося пояснювати цьому дівчиськові, але все-таки він продовжив: — Не пам’ятає свого імені, не пам’ятає хто він, не пам’ятає Ормрона.
— Він думає, що народився тут? — із сумнівом прошепотіла дівчинка.
— Він взагалі нічого не думає. Рослина. Дивно, як йому вдавалося тримати в руках зброю. Кілька разів перевірив — жодного сліду магічних маніпуляцій. Ти читала легенди про кровососів?
Майя невпевнено кивнула, спостерігаючи за дивовижним перетворенням майстра. Він розмовляв із нею, мов із рівнею, з обличчя зникла звична презирлива посмішка, а в очах з’явилася зацікавленість — примарно-далекий кумир раптом перетворився на звичайного хлопця.
— Таке відчуття, що його магічну силу просто випили до дна, — продовжив Дарт. — Я ніколи з таким не зіштовхувався й навіть не читав про це… Поки ми вистежували нападників, вони, схоже, зустрілися з кимсь. Адже не може бути, щоб людина спочатку використала заклинання хуодечіу, а за півгодини зовсім позбулася магії, — на цій фразі Дарт немовби завмер.
«Що я, в дідька, роблю! — подумки вилаявся він. — Розпатякався, мов тріскачка. Можна подумати, вона щось второпала зі сказаного».
— Отже, у шахтах нічого особливого не відбувається? — тепер уже майстер перевів розмову в інше річище. Йому здавалося, що коли змусить дівчисько звітувати перед ним, їхні стосунки повернутися до варіанту «розумний учитель — тупа учениця».
— Зважаючи на все, шахтарі намагаються пробити кудись хід. Породи ніхто не перебирає. Охорона стояла тільки в другій печері — вугілля не охороняється, відповідно, це для них не головна цінність. Але ту печеру ми оглянути не встигли. Вона вочевидь набагато вища й глибша, з неї ведуть кілька виходів, тільки не знаю, куди. І мені здається, туман висотувався звідкись із дна печери — ми туди не спускалися.
Дарт приплющив очі, показуючи, що розмову скінчено. Майя відійшла вбік, щоб не заважати майстрові, й ще раз оглянула постраждалого та-вей.
— Він спить, — кинув Грей, і собі наближаючись. — Занадто активний був. Кричав, махав руками. Тара пропонувала його просто гарненько відлупцювати.
— Але ти не погодився?
— Я? Погодився, звісно. Дарт був проти, а він не знайомий з поняттям демократії.
— Демо… чого? — до них підійшов і Нел.
— Як плече? — Майя перемкнула увагу на Тару.
Дівчина акуратно поворушила перев’язаною рукою.
— Нормально. Житиму.
— Попоїсти б, — сумно зітхнув Нел.
— Вирушайте до Тріаса, — почувся голос Дарта. — Весь час на північний схід. Мені потрібно знати, що відбувається в місті. Постарайтеся, щоб вас не бачили.
— А ви тут… — почала Майя, та зрозуміла, що її думки не запитували, а виходить, і висловлювати її не варто.
Четверо учнів — стомлені, напівсонні та голодні, попленталися в напрямку міста.
Дарт полегшено зітхнув. Балаканина джун-вей заважала зосередитися. До того ж, останнім часом він почувався в їхньому товаристві незатишно. Коли учні глузували з чергового глибокодумного зауваження Грея, ділилися коржами та сушеними фруктами, дуріли під час коротких привалів, Дарта охоплювали дивні почуття. Іноді майстрові здавалося, що це банальні заздрощі, але за мить подібні думки починали здаватися абсурдними. Кращий учень Ормрона, наймолодший та-вей за всю історію існування гакко не може заздрити чотирьом посереднім учням — це нонсенс!
Як тільки джун-вей зникли в тумані, що клубочився за межами заклинання захисту, Дарт узявся до роботи.
Він витяг приспаного та-вея в центр галяви, знайшов на землі загострену палицю й почав малювати на землі символи стихій, готуючи магічне поле. Ритуал, який збирався провести юний майстер, був не надто небезпечним, але клопітним. Дарт збирався частково злити свою свідомість із рештками свідомості потерпілого та-вея, аби довідатися, що ж таке сталося зі зниклою командою. При цьому розум Дарта також відкрився б пораненому Кісімото, й божевілля останнього могло вразити майстра. Але іншої можливості отримати інформацію Дарт не бачив.