Того дня Дарт скінчив заняття в класній кімнаті раніше за інших і помчав у бібліотеку — сподівався застати батька, незважаючи на заборону гувернера й няньки тривожити придворного мага. Хлопчиськові вдалося непомітно прокрастися в кабінет — батько цілком поринув у читання. Маленький Дарт став за спиною в Оттавіо та зазирнув у папери, які той тримав у руках. На пожовтілому сувої було намальовано магічну печатку — п’ять символів стихій, один основний елемент, п’ять людських постатей-жертв у центрі кола. Незалежний елемент і елемент зміцнення породжують. Елемент пом’якшення дає контроль. Елемент ослаблення знищує.
Батько тоді дуже розсердився, Дарта залишили без вечері, але він добре запам’ятав магічну печатку, коментар і назву сувою: «Заклик елементала».
— Великі боги! — прошепотів Дарт. — Вони збираються закликати елементала стихій.
— Кого-кого закликати? — скинувся Нел, незграбно повернувся й штовхнув ліктем крихітний камінчик. Той відскочив і вдарився об камінь більший — на самім краєчку виступу.
«Чорт…» — приречено подумав Нел, коли камінь завбільшки з його кулак захитався і полетів униз.
Ніби заворожені, дивились вони, як камінь опускається на дно печери.
Тим часом у залі зазвучало протягле заклинання мовою, подібної до якої вони ніколи не чули. Голос то підносився вгору, майже до вереску, то опускався вниз до гучного баса, зривався на тихий, зміїний шепіт і знову набирав сили. Від цього голосу все навколо немовби ожило. Затремтіло каміння, повітря завібрувало й стало відчутним, спотворюючи предмети.
Потривожений Нелом камінь приземлився просто на вогняно-червоне коло, перериваючи плин енергії землі. Пролунав голосний вибух. Унизу хтось заверещав так, що в усіх заболіло у вухах. Вереск вищав і гучнішав. Немовби скоряючись наказу, Дарт підняв голову та втупився в гранатові очі. Його й ту, кому належали очі, розділяла значна відстань, але Дарт бачив вогненні очі так, немовби вони палали просто перед ним.
Вереск обірвався на найвищій ноті, й та, з рубіновими очима, зникла. Вібрація всередині скелі припинилася. Тара з Греєм підбігли до решти. Люди внизу вийшли з трансу й тепер здивовано озиралися.
— Що сталося? — почала Тара й різко замовкла, вражено вдивляючись у купу землі, яка зненацька ожила.
Довгий мацак з’явився ніби нізвідки, змів здивовану дівчинку вниз на сходи, а звідтам уже долинали сповнені жаху крики.
— Грею, Майє! Ведіть людей! — крикнув Дарт, піднімаючись. — Неле, ти зі мною!
Хлопці побігли вниз, Грей пішов за ними.
Другий удар величезного мацака припав на отвір, який вів до виходу — посипалося каміння, величезна брила відпала від стелі й полетіла донизу, знісши частину виступу. Дрібніше каміння наполовину засипало прохід, Майя насилу встигла ухилитися.
Внизу Тара вже встала на ноги та здоровою рукою витягла з-за спини катану.
— Метал послабить його, але не знищить, — кинув їй Дарт, на ходу дістаючи рапіру.
Грей скеровував божевільних від страху людей нагору сходами.
Мацаки елементала землі били по кам’яних стінах, розкидаючи каміння та піднімаючи хмари пилу. Щойно шахтарі під керівництвом Грея почали сходити нагору, елементал потягся до них. Обвалений камінь перешкодив йому сформуватися остаточно — елементал був сліпий, глухий і божевільний. Єдиним способом орієнтації для нього залишалися звукові вібрації, що їх відбивали й поглинали стіни печери. Елементал реагував на рух. Але не на магію.
— Відволікайте його! — крикнув Дарт Тарі й Нелу. Діти кинулися до оживленого духа стихії. Дарт сконцентрувався на заклятті відвертання очей, прикриваючи відхід мешканців Тріаса.
Удари Тари й Нела не залишали на тілі монстра анінайменшого сліду, кам’яна шкіра слугувала за надійну броню — та і як можна вбити купу землі?
Закляття відвертання очей було нескладним — Дарт цілком міг боротися й підтримувати його одночасно. Але що робити після того, як усі шахтарі піднімуться на поверхню? Утекти самим і спробувати завалити шахту, сподіваючись, що елементал назавжди залишиться тут, під землею?