Чиїсь руки гладили її чоло, Тара відчувала вологі краплі на своїй шкірі. Але невдовзі і це відчуття зникло.
На вісім днів раніше. Третій день, місяць білої роси
— Майже двадцять завдань, — зітхнула Майя. — Майже двадцять завдань, і він жодного разу зі мною не розмовляв!
На очах у дівчинки виступили сльози.
— Ти перебільшуєш. Узагалі от жодним словом не озвався? — Віра налила в кухоль подруги ще трав’яного чаю.
— Не більше, ніж іншим, розумієш? Він взагалі розмовляє з нами тільки в наказовому способі. А тоді, у Тріасі, я ж думала… — Майя увіткнулась носом у подушку й остаточно розридалася.
— Ти не могла б тихіше ридати? Читати неможливо! — на порозі стала Інжера.
— Іди під три чорти! — не стрималася Майя та пожбурила в сестру подушкою. Двері швидко зачинились, але до дівчини долетів голос сестри:
— Слина та шмарклі третій місяць. Збожеволіти можна!
Віра обійняла подругу за плечі, підставляючи замість подушки власний зелений жилет.
— Я так більше не можу, — ридала Майя. — Він мене ненавидить.
— Ну, це надто сильно сказано, — заперечила Віра. — Не думаю, що Дарт у принципі здатен на такі сильні емоції…
У двері постукали.
— Нікого не хочу бачити!
— Майє, твоїй команді надійшло нове завдання. Думаю, тобі все-таки доведеться сьогодні вийти з кімнати.
Із цими словами Аміна Політріс вийшла на кухню. Схоже, її дівчинка трагічно переживала першу закоханість. Але хто її не переживав?
— Гаразд, я тоді побігла. Але ця заморожена рибина напрошується на неприємності! — Віра ледь відсунулася від подруги.
— Він не заморожена рибина! — одразу заперечила Майя.
Віра похитала головою. Хоч би як сильно її подруга страждала через молодого майстра, варто було комусь несхвально висловитися про нього — Майя відразу перетворювалась на захисницю пригнобленого та скривдженого та-вея. Суперечка була б безглуздям — поки Майя сама не зрозуміє, що таке Дарт Велоні, відкривати їй очі на нього — марна витрата часу й сил.
Щойно подруга зачинила за собою двері, Майя підвелася з ліжка й попленталась у ванну — давати собі раду.
Грандмайстер підвів голову. На порозі постав Шеїчі, прихилився до одвірка. Темне запинало приховувало вираз обличчя сото, але Гай був упевнений — очі його друга виражають несхвалення.
— Що цього разу? — прошелестів Шеїчі. — Порятунок корови, котра провалилася в яму? Організоване переведення бабусь через дорогу? Рознесення ранкових газет?
Гай відклав перо й відсунув список наказів, які підписував.
— Ти чудово знаєш, чому я це роблю, — роздратовано відповів він. — Ця п’ятірка на першому завданні втрапила в таку халепу…
— Дозволь, я дещо тобі нагадаю. Ці п’ятеро не тільки знайшли зниклих учнів, а й упоралися з незавершеним елементалом. А ти відправляєш їх на завдання, яке до снаги й п’ятирічній дитині.
Шеїчі причинив двері й розташувався в кріслі.
— Мора й Феаліс четвертий місяць б’ються над Кісімото. Потроху до нього повертається пам’ять, але не магічні здібності. Їх немовби вийняли з нього… Імені тієї, що могла таке з парубійком вчинити, я тобі підказувати не буду.
— Вона мертва, хіба ні?
Шеїчі міцно стис ціпок — Гай бачив, як тремтять від напруги пальці друга. Занадто болісні спогади, особливо для Шеїчі.
— Я думав, що мертва. Всі так думали. Але що як ми поквапилися з висновками?
Промені теплого осіннього сонця ковзали по склу, ледь помітні порошини танцювали в смузі світла — але двом майстрам здавалося, що в кімнаті стемніло. Спогади, ретельно заховані в глибинах пам’яті, виривалися назовні. Не можна замкнути піщану бурю в чотирьох стінах — рано чи пізно вона розірве їх, як найтоншу тканину, і вирветься на волю.
— Що, коли я помилився? — тихо продовжив Гай. — І ця команда зіштовхнулася з нею на першому ж завданні? Що коли Дартові судилося повторити її долю, і я лише підштовхую хлопця до цього?
— Мій народ не вірить у долю, — тихо заперечив Шеїчі. — Боги дарують людям можливість самостійно вибирати собі шлях, і нікому не дано вказувати шлях іншому. Ти не можеш прийняти рішення за молодого майстра. Якщо його шлях — піти в стихію, будь-які твої вчинки лише наблизять або відтягнуть цей момент. Замкни його в найглибшій темниці підземель корпусу Хей-ді — хлопця все одно знайде його шлях.