— Я мушу отримати обмундирування на складі. Його видають перед кожним завданням.
Майя підійшла до дверей, розчинила їх і гукнула:
— Неле! Збігай униз, до комірника, отримай там зимові речі для Тари Чейн.
— Я сама, — спробувала заперечити Тара.
— У тебе лікувальні процедури. Полеж із півгодини.
Майя під керівництвом Тари зібрала потрібні речі. Примчав Нел із «зимовим» комплектом. Майя недовірливо оглянула грубий, безформний пуховик і такі самі штани. Принаймні чоботи виявилися м’якими й зручними.
— Який жах, — не стримала емоцій молода чарівниця.
— Згодна, — важко зітхнула Тара.
— О котрій нам треба бути в залі телепортації?
— За дві години, — відгукнувся Нел від дверей.
— Підслуховуємо? — Майя вийшла в коридор, з осудом глянула на занадто цікавого руданя. Той зніяковів.
— Ще прохання, — прошепотіла Майя йому на вухо, зачиняючи двері в кімнату. — Ти ж знаєш, де я живу? Будь другом, попроси маму зібрати мені речі — скажи, що нас відправляють у Бодін, вона покладе все, що потрібно. І попроси в неї куртку Інжери, підбиту лисячим хутром — Інжера все одно її не носить.
— Гаразд, — погодився Нел, втішений такою довірою з боку напарниці.
— Тільки швидко — у нас лише дві години! — навздогін гукнула Майя та повернулася в кімнату до Тари.
Розкладені на підлозі речі мали жахливий вигляд. «Як я раніше не звернула уваги на те, в чому ходить Тара?» — дивувалася Майя.
— Є ідея. Давай їх ушиємо трішки? — запропонувала вона.
— За дві години?
— Я, взагалі-то, чарівниця, якщо ти не помітила. Які штани на тобі найкраще сидять?
Робота закипіла. Майя почувалася феєю-хрещеною з відомої казки. Щоправда, разів зо два бридкий внутрішній голосок нашіптувала щось на кшталт: «Вирішила займатися доброчинністю щодо конкурентки? А що як майстер Дарт побачить Тару в новому вбранні та відразу закохається?» — але Майя відмахувалася від своєї недоброї половини, як від настирливої мухи.
За півтори години потворні розтягнуті штани невизначеного кольору перетворилися на чорні, щільні, із золотавою облямівкою по шву. По нетривалих роздумах Майя прикрасила шкіряні чоботи подруги вишиванням у тон.
— Як на мене, здорово вийшло!
— Здорово — не те слово! — захоплено вигукнула Тара.
— Приміряй-но. Як твій особистий лікар дозволяю тобі встати.
У двері запопадливо постукали. Нел передав Майї зібрану Аміною сумку. Поки Тара натягала сорочку, чоботи й штани, Майя дістала з сумки чорну куртку з дубленої шкіри. Зсередини, по комірі, полах, низу та рукавах, куртку було облямовано золотаво-рудим штучним хутром, схожим на лисяче.
— Тримай.
Майя простягла Тарі одяг.
— Я… Я не можу її взяти, — не відриваючи погляду від гарної речі, зітхнула Тара.
— Дурниці які! Татові дві такі куртки в Платросі подарували, він там когось вилікував. Але в нас у сім’ї такі яскраві кольори нікому не пасують — ось і валяються куртки марно. Мама давно їх хотіла в гакко здати — руки не доходили. То нехай краще комусь знайомому дістанеться. Ні, ну справді, куди мені, з такими очима й волоссям, руде хутро? А тобі пасуватиме! Приміряй, сама побачиш.
Тара тяжко зітхнула. Спокуса була завелика. «Тільки приміряю! — пообіцяла вона собі. — Тільки приміряю й одразу віддам!»
У поєднанні з рудим хутром світло-карі очі дівчини стали майже золотими. Засмагла шкіра ніби засвітилася зсередини.
Тара ніколи ще не здавалася собі настільки гарною. Вузькі штани підкреслювали стрункі, довгі ноги. Вишивання на чоботях і штанах гармоніювало з рудим хутром. Куртка підкреслювала високі груди та м’яко спадала на стегна.
— Все! Не здумай знімати! — розпорядилася Майя. — Якщо ти спробуєш повернути мені цю куртку, я зневірюся у твоїх розумових здібностях. Нічого, якщо я в тебе переодягнуся?
Тара кивнула, не відводячи погляду від свого відображення в дзеркалі.
— Ой, це ще не все!
Майя дістала з сумки руді рукавички та шарф. До шарфа додавалася записка: «Тарі, з найкращими побажаннями». «Оце-то мама!» — подумала Майя. Мало того що вмить здогадалася, для кого й навіщо потрібна куртка — то ще й рукавички з шарфом у потрібний колір пофарбувала.
— Тримай. Це тобі від моєї мами. Якщо не візьмеш — вона на тебе страшенно образиться, — попередила Майя.
Для дочки Аміна Політріс приготувала білі хутряні бриджі, светр, високі чоботи з білої шкіри, рукавички в тон, дублянку ніжно-бузкового кольору та білу, обшиту хутром шапочку.