Несподівано дівчинці здалося, що всередині щось ворухнулося. Майя не вірила своїм очам, — насилу перебираючи ногами та всім тілом спираючись на Грея, з печери повільно виходила Тара.
Нел скочив на рівні.
— Таро?! Ти хіба не… — хлопець затнувся, підшукуючи слово.
— Просто дуже сильне поранення, — пояснив Грей. — Їй потрібно відлежатися днів зо два. Якщо вирушимо зараз, за три години будемо в Гиславі.
— Грею, твоє око. Давай залікую! — Майя помітила пов’язку, що закриває ліве око хлопця й відразу простягла до нього руки, але Грей рвучко сахнувся.
— Не треба.
— Та це ж швидко! Секунда!
— Не треба! — знову повторив Грей — але цього разу в його голосі чулося щось таке, що Майя просто побоялась наполягати.
— Шеїчі? Що з ним? — тихо запитала Тара, розглядаючи оксамитове запинало, яким Грей огорнув їй плечі.
— Закляття Ламії порушило просторові зв’язки в його тілі. Маг або вже в Ормроні, або на шляху туди. Лікарям доведеться збирати його по шматочках, але рано чи пізно вони поставлять його на ноги.
Хлопець сів у сідло й подав руку Тарі.
— Я сама… — запротестувала дівчина.
— Ти себе бачила, примара ходяча? Сідай.
Діти вирушили в дорогу. Хвилини за дві Нел ризикнув поставити запитання про те, що його дуже цікавило.
— Ти бачив його? Бачив Шеїчі без запинала? Він… — Нел судомно ковтнув, згадуючи, який вигляд мав сото.
— Мабуть, це якась магія, — невпевнено почала Майя.
— Жаньшаохуо. Дуже складне заклинання, яке перетворює одну з пасивних стихій, котрі складають основу людського тіла, на активну. Схоже, автор закляття змінив пасивний вогонь на активний, через що тіло Шеїчі постійно горить. Кількість енергії стихії в тілі — величина постійна, тому просто погасити цей вогонь не можна. А бинти, просочені зіллям, потрібні щоб деактивувати перетворену стихію, але, природно, повернути її до первісного пасивного стану не можуть, — пояснив Грей.
— Чогось я про активний та інший вогонь не зрозумів. Давай ще раз, га?
— П’ять стихій — основа всього в нашому світі, — терпляче пояснив Грей. — Імпульси, що проходять по твоїх нервових волокнах — це пасивний вогонь. Ти відчуваєш злість, роздратування, бажання, спонукання, пристрасть — усе це пасивний вогонь. Твій внутрішній вогонь, який не обпалює тіла, але змушує діяти. Активний вогонь — це свічки, смолоскипи, багаття, блискавки, хуодечіу й таке інше. Існує ще предковічний вогонь — це сила стихії, яку ти береш із навколишнього середовища, аби чаклувати.
— Звідки ти все це знаєш? — Нел навіть рота роззявив.
— Питання дня, — зітхнув Грей. — Нам краще поквапитися, якщо хочемо встигнути в Гислав до початку дощу.
Чотирнадцятий день, місяць білої роси
Леонтія працювала охоронницею зали телепортації в Ормроні майже сорок років. Дуже давно, коли їй, двадцятирічній асистентці дато Мори, запропонували цю незначну посаду, Леонтія страшенно засмутилася. Зараз, із висоти прожитих літ, вона розуміла, що гранд майстриня вчинила з нею більш ніж гідно — Леонтія була дуже слабким, зовсім слабким магом, якому просто не можна було довірити щось серйозніше. Але на той час юна Леонтія, як і більшість молодих чарівників, марила героїчними звершеннями, новими науковими відкриттями та іншими дрібницями, якими навіть без будь-якого підживлення ззовні натоптуються молоді голови.
Згодом Леонтія не просто впокорилася зі своєю роботою — вона полюбила її. Щодня через магічні врата в залі телепортації ішли та поверталися десятки магів. Хтось радів, бо похід був успішним, а завдання — виконаним. Хтось страждав, бо завдання провалилось і на недбайливого мага чекала нагінка від керівництва. Хтось тішився поверненням додому, для когось, навпаки, все найцікавіше та важливе залишилося по той бік врат.
Леонтія ворожила по обличчях, вловлюючи думки й бажання тих, хто з’являвся в залі, за якою вона наглядала. Міркувала, що сталося з близнюками, які десять хвилин тому вийшли з порталу. Один кульгав, немовби в нього на нозі вріс ніготь. Другий ішов нормально, але вираз обличчя мав такий, начебто братів ніготь вріс у його ногу.
Увагу Леонтії привернуло легке світіння магічної печатки врат.
«Дивно, — подумала вона. — Начебто нікого більше в розкладі нема». Розклад, про який згадала чарівниця, був, звичайно, доволі умовним. Складно припустити, коли повернеться маг, який вирушив на пошуки джерела нової епідемії в лісах Сурнамії, або чарівник, завдання якого — знайти рідкий мінерал у горах Сідзана.