Майя ввійшла в камеру й схопилася за міцний корінь, який обвивав праве зап’ястя Дарта.
— Забирайтеся! — ледь голосніше повторив він. Голос у майстра був глухий, кволий і шорсткий, мов наждак.
— У нього зневоднення, — не звертаючи уваги на слова майстра, сказала Майя.
— Тут ти не зможеш нічим зарадити. Зараз до нього з магією краще взагалі не лізти — всередині його тіла порушено баланс стихій.
— Але в Ормроні з цим упораються? — Майя з надією втупилася у вічі Грею.
— Повинні.
— Забирайтеся звідси! — уже на повен голос закричав Дарт.
— Майстре, ви мусите піти з нами. Ця магія уб’є вас, чуєте? Гай розповів нам про ваших батьків. Думаєш, їх би потішило те, що вони побачили зараз? — від хвилювання чарівниця перейшла з майстром на «ти».
— Це тебе не стосується!
— Будь ласка, не треба так, — застерегла Майя. — Ходімо з нами. Це вб’є тебе. Ти нікому й нічого не доведеш, навіть якщо єдине, що має для тебе значення, — це помста. Хіба ти наблизишся до своєї мети, якщо вмреш тут?
— Забирайтеся! Вам мало тоді дісталося в Севан ді?
Тара стурбовано озиралася. Дартові вигуки могли привернути до втікачів непотрібну їм зараз увагу.
Грею це теж неабияк набридло. Він підійшов до Дарта, присів навпочіпки, гарненько замахнувся й завдав влучного удару в щелепу та-вея. Голова молодого майстра відкинулася назад. Хлопець затих.
— Ти що! Як ти міг! Ти вдарив Дарта! — закричала Майя. Тої ж миті Тарин кулак упав на голову дівчини й Майя впала на підставлене плече подруги.
— Збожеволіла! — закричав Нел.
На нього відразу витріщилися золотаві очі Тари й зелене око Грея. Їхній вираз не обіцяв нічого доброго.
— Ти важкий. Тому або підеш сам, або залишишся тут, — попередила напівдемона Тара, спритним рухом розрізуючи деревні пута, що сковували Дарта.
Грей звалив непорушне тіло на плече, й загін рушив у виходу.
— Навіжені, — пробурчав собі під ніс Нел.
— Сперечатися й репетувати краще в безпечному місці. Так що всі претензії висловиш у Ормроні, — Тара повернулася до Грея. — Як нам краще тюпати назад?
— Поки що так само. До кімнати з візками.
Дівчина зрозуміла задум напарника й швидко пішла до виходу з цього похмурого приміщення.
Шостий день, місяць осіннього рівнодення
Коли Майя отямилася, довго не могла второпати, де вона. Довкруж було темно. Тільки ледь помітно світився аметист. Але цього кволого світла виявилося не досить, аби розгледіти бодай щось.
Майя обережно поворухнулася. Голова впиралася в щось тверде, коліна були притиснуті до грудей, а потилиця нестерпно нила. Дівчина вже розтулила рота, щоб вилаятись або закричати, коли чиясь рука лягла їй на вуста.
— Леді Майє, зараз краще помовчати, — прошепотів їй у вухо Нел. Чарівниця не сперечалася.
Зважаючи на здригання підлоги, вони кудись їхали. У голові дівчини панував туман, вона болісно напружила пам’ять, щоб згадати, як тут опинилася.
«Дарт!» — спалахнула в голові тривожна думка.
— Дарт тут. Грей до нього добряче приклався, тож майстер навряд чи прочухається до самого Ормрона.
У голосі Нела звучали неприховані заздрощі.
Щось важке лежало в дівчини на плечі. Ніс страшенно свербів і хотілося чхнути. Майя піднесла руку до обличчя, та пальці заплуталися в чомусь м’якому. Дівчина ледь підвернула голову, намагаючись звільнити плече, але відчула ледь вловимі пахощі хвої. Схоже, це волосся майстра лоскотало їй носа. Обережно, немов побоюючись злякати дивовижного птаха, Майя провела долонею по м’яких кучерях. Намацала у волоссі Дарта пір’я і боязко, тремтячими пальцями, вийняла його. Шкіра в майстра була холодна й зовсім суха.
«Вони викачали з нього хей-ді, щоб вода не заважала вогню, — зміркувала дівчина. Вона обережно доторкнулася до сухих, потрісканих губів майстра. Хлопець ледве дихав. — Тільки б ми встигли в Ормрон, тільки б ще не було запізно!»
Візок раптово зупинився. Тара відсмикнула запону, що затуляла верхню частину візка. Майя примружилася — після глибокої темряви навіть м’яке рожевувате світло різало очі. Загін знову перебував на знайомому виступі перед мурашником.
— Схоже, вони виявили пропажу, — зауважив Грей.
Немовби на підтвердження його слів почулося голосне ревіння, схоже на звук сурми.
— Як швидко вони нас знайдуть?
— Дарт зараз кращий за будь-який маяк. Так що питання треба ставити не «як знайдуть», а «коли наздоженуть», — Грей поправив пов’язку на оці. — Я зможу трішки приглушити його, але коли дійдемо до тієї здоровецької зміюки, муситиму зосередитися на ній. Ти вмієш створювати двійників? — він звернувся до Майї.