— Заклинання шуаншенцзи? — перепитала дівчина. — Умію. Але чим воно допоможе?
— Якщо зможеш спроектувати двійників ген на той виступ, — Грей вказав на ще один вихід до мурашника, метрів за тридцять від них, — ці хлопці помчать за ними, а ми виграємо трохи часу.
— Але потім, коли ти перестанеш глушити Дарта, вони все одно зрозуміють, де ми. І застануть нас у розпалі сутички зі змієм. Не дуже вигідна позиція, — Тара похитала головою.
— Я спробую спроектувати на двійників і наші магічні властивості, — запропонувала Майя. — Навіть якщо вони помітять два джерела енергії, поки розберуться, що до чого…
— Ти впораєшся? — Грей поставив це запитання не просто так. Просто собі створити зовнішнього двійника, який тупо бігатиме тунелем, — це одне й зовсім інше — наділити цього двійника частиною своєї особистості — наприклад, магічною аурою. Таке до снаги не кожному чарівникові.
— Наче в мене є вибір, — зітхнула Майя і прочитала заклинання, котре дозволяє чарівникові бачити магічні аури людей і речей. Щойно в поле його дії потрапив майстер — Майя здригнулася. Його магічне випромінювання виявилося майже прозорим, без найменшого сліду кольорів. Дівчина знала, що будь-які проблеми з психічним або фізичним станом людини відразу позначаються на його аурі. Вона втрачає яскравість, стає тьмяною і нерівномірною. Якщо ретельно вдивитися в магічне поле, можна довідатися, на що людина хвора або які заклинання на неї накладено. Але про безбарвну ауру Майя не чула ніколи. Гай казав, що слуги Ламії спробують погасити в майстрові всі стихії, щоб вогневі було легше підкорити його. Невже загін спізнився? Невже майстер назавжди залишиться таким?
Зусиллям волі дівчина погасила ладну початись істерику і взялася до другого заклинання.
Спочатку на виступі внизу з’явилася вона сама. Обтрусила коротку куртку від пилу й сховалася за камінь. Наступними виникли Нел та Грей. Вони підтримували майстра, який мав набагато бадьоріший вигляд, ніж насправді. Останньою з проходу виринула Тара. Вона оглянула мурашник і щось прошепотіла на вухо Лже-Майї.
Справжня Майя почувалася дивно. Її свідомість роздвоїлася і всі відчуття роздвоїлися разом із нею. Вона одночасно сиділа на камені та стояла біля проходу. Одночасно бачила мурашник згори й збоку. Дівчина спробувала зробити крок — її двійник незграбно завалився на бік.
— Заплющ очі. Зручніше буде, — порадив Грей.
Майя уважно подивилася на Дарта, запам’ятовуючи викривлену магічну ауру, а потім послухалася дружньої поради, намагаючись відключити всі органи почуттів так, щоб переключитися на двійника.
— Давай руку, — скомандувала Тара. — Рухай ногами акуратно й швидко. Я попрацюю твоїми очима.
Грей дістав із візка майстра, закинув на плече, ніби міх з картоплею.
Вони рушили.
Майя чаклувала далі. Поки її тіло, скеровуване Тарою, рухалося в один бік, лжезагін прямував у інший. Чарівниця подумки формувала ауру Дарта, як художник ретельно малює портрет своєї моделі, намагаючись не тільки перенести на полотно зовнішність, а й відбити внутрішню сутність.
Із мурашника вибігли кілька магів. Хтось із них вказав на нижній уступ. Почалася гонитва.
Лжезагін просувався вузьким проходом. Справжнім джун-вей із плоті й крові в таких умовах було б непереливки — подекуди між стін печери можна було протиснутися тільки боком. Безтілесні фантоми проходили крізь камінь без жодних проблем. Спочатку це здавалося Майї дивним — вона почувалася так, наче втратила тіло й всі фізичні відчуття, залишився тільки зір — дівчина не помічала дрібних камінчиків під ногами, не звертала уваги на затхле повітря печери та шорсткі кам’яні стін. Але найбільш дивною здавалася відсутність звуків! Реально просто не буває такої тиші — людина завжди чує биття свого серця, свій подих…
Зненацька фантом Тари зник. Майя надто захопилася аналізом своїх внутрішніх відчуттів. Намагаючись не випустити з уваги інших, дівчина повернула образ Тари в загін, хоча для цього довелося трохи напружитись.
До того моменту коли справжня п’ятірка досягла печери зі змієм, Майя вже відчувала втому. Щоб визначити, чи спрацював їхній план, чарівниці довелося напружитися дужче й ненадовго наділити свого фантома слухом. Від цього в голові тихо задзвеніло, а далі дзвін поступово голоснішав, почав майже глушити мірне тупотіння переслідувачів. Зненацька ті зупинилися. Лже-Майя прислухалася, намагаючись вловити тиху розмову.