— І тобі удачі, джун-вею Шеїчі-пустельнику, — твердо вимовив дато.
Увагу друзів на мить відволік дивний гамір біля дверей.
— Нітто-хей знову грають у квача в коридорі, — похитав головою Гай.
Нел мчав коридором, не чуючи ніг. Великі боги, як же вчасно він вирішив зайти до дато, щоб відзвітуватися про виконане завдання!
Хлопець промчав сходами вгору й затарабанив у двері Тариної кімнати.
За мить вони відчинилися. Тара в самому рушнику здивовано витріщилася на Нела. Якби хлопець не був такий схвильований, обов’язково зніяковів би.
— Де пожежа? — спокійно поцікавилася дівчина.
— Витягай Грея. Чекатиму на вас у корчмі за п’ятнадцять хвилин. Я про таке дізнався, про таке!
— Що саме ти… — почала Тара, але Нел уже вибіг у коридор, тож запитання можна було адресувати тільки підошвам його чобіт, які виблискували на бігу.
Дарта з Майєю Нел нагнав дорогою. Схоже, та-вей проводив дівчину додому.
— Дурниці. Праці Ферро — то чиста вигадка. Жодна з його гіпотез не доказова, — наполягав молодий майстер, поблажливо дивлячись на розпашілу Майю.
— Що значить — не доказова? Він лише наполягає на магічній, а не на фізичній природі завіси. В результаті його експериментів…
— Я нічого не зрозумів із того, про що ви сперечаєтеся, — чесно зізнався Нел, зупиняючи парочку. — Але зуб даю, ви зараз усі ці гіпотенузи з голови викинете!
— І що ж ти жадаєш нам повідомити? — поцікавився Дарт. — Що в шкільній їдальні на вечерю?
«Краще б ти мовчав, як раніше! Або полежав у лікарні довше», — подумки відповів Нел, але вголос сперечатися з майстром не став — Майя відразу кинулася б їх мирити, а гаяти час зараз не можна було.
— Тара з Греєм чекатимуть у корчмі. Там розповім, — пообіцяв Нел.
Дарт і Майя не заперечували. Нела не можна було назвати втіленням спокою, але зараз його очі палали так збуджено, що кожен розумів — сталося щось не пусте.
Корчма була майже порожня. Обідній час закінчився — маги розбрелися по робочих місцях, залишилися тільки двоє сото, які голосно обговорювали щось за столиком у кутку, та парочка закоханих, захоплених швидше одне одним, ніж обідом.
Тара з Греєм уже зайняли столик біля вікна — дівчина, вітаючись, помахала трійці новоприбулих, Грей із нещасним виглядом і собі кволо змахнув долонею. Схоже, його знову витягли просто з ліжка.
Усі розташувалися за столом, зробили замовлення та завмерли в чеканні. До Нела звернулися семеро очей. Пара яскраво-блакитних, пара фіалкових, пара карих і одне зелене. Грей, як і раніше, відмовлявся знімати пов’язку.
— Я сьогодні почув одну розмову в кабінеті грандмайстра, — почав Нел.
— Зовсім випадково, природно, — додав Грей, тихо постукуючи дерев’яними кульками в долоні.
— Певна річ, випадково! — обурився Нел. — Ти ж не думаєш, що я навмисно підслуховував?
— Звичайно, не думає, — заспокоїла хлопця Майя. — І що ж таке ти почув?
— Шеїчі знайшов схованку Ламії. І вирушає туди!
Кілька хвилин знадобилося команді, щоб переварити новину.
— Сам! — закричав Нел. — Він не бере нас із собою!
— А має? — зітхнув Грей. Він уже знав, що за цим буде.
— Він наш сото! Він тоді ледь не загинув через нас, коли дехто вирішив переметнутися на інший бік, — Нел не втримався від шпильки.
— Неле, не можна ж так, — докірливо пробурмотіла Майя.
Але Дарт і оком не змигнув, ніби слова напівдемона не мали до нього жодного стосунку.
— І лікувався потім цілу осінь, — докинув Нел. — Якби дехто думав не тільки про власну шкуру… Ой!
Майя під столом наступила Нелові на ногу.
— Якби хтось не потягся за мною в гори Ахашши, Майя не позбулася б магічних здібностей, — відбився Дарт.
Нел набрав у легені повітря, щоб висловити цьому пихатому вискочці всі свої думки з приводу його поведінки в минулому, сьогоденні та майбутньому.
— Брейк. Битися краще з кимось, аніж між собою, — втрутилася Тара. — Ми вирушаємо за Шеїчі?
Грей зітхнув ледь голосніше. Кепські передчуття, як завжди, його не підвели.
— Ти чув, коли й куди він прямуватиме? — запитала Майя.
Нел почухав потилицю.
— Вирушає завтра вранці. А ось куди… По-моєму, щось на «Б». Бергем?
— Бергем на іншому континенті. Там взагалі нема порталів, — зітхнула Майя.
— Брем? Бодін? — Нел занурив пальці в руді патли, ніби намагаючись намацати потрібну назву десь у поплутаних пасмах.