Четвірка здивовано витріщилася на хлопця.
— Звідки ти знаєш тохарську говірку? — здивувалася Майя.
— У мене не гаразд із часом, із відчуттям відстані та орієнтацією в просторі, а не з мовами, — пояснив Грей. — Ідемо?
Проте до ранку наступного дня їм ще не вдалося наздогнати Шеїчі. Вони й не дуже прагли до цього — безпечніше було триматися віддаля, інакше сото відіслав би їх назад.
— Куди він взагалі прямує? Які є ідеї?
— Мені набагато цікавіше, чи збирається він зробити привал? — простогнав Грей. — Поспати б.
— І попоїсти теж не зайве, — докинув Нел. — Жувати коржа на бігу — це неправильний обід!
— Це взагалі не обід, — виправила хлопця Тара. — Це перекус. Але якщо ми не хочемо втратити майстра з поля зору, доведеться потерпіти.
— Але невже йому самому не хочеться поспати там, попоїсти нормально? — дивувався напівдемон.
— Якби ти тридцять років присмажувався зсередини й раптом отримав можливість придушити ту, котра це з тобою зробила, ти б думав про їжу? — поцікавився Дарт.
— Я завжди думаю про їжу. А ми можемо, ну, не знаю, заклинання яке-небудь на нього начепити. Щоб знати, де він?
— Маги його рівня твоє заклинання за кілометр відчують.
Нічого не лишалося, крім як продовжити подорож.
Дев’ятий день. Місяць великого снігу
На третій день подорожі дорога привела Шеїчі в густий ліс. Про подорож верхи можна було забути — крізь тропічні джунглі людина проходила на превелику силу, не кажучи вже про коня.
Маг прочитав заклинання. Вогненний струмінь зірвався з його пальців і пробив у щільних заростях невеличкий прохід, завдовжки приблизно зо два метри. Пожежі тут можна було не побоюватись — у повітрі й рослинах містилося забагато вологи.
Народженому в пустелі магові не подобалася ця місцина. Розкішна рослинність, майже відчутне на дотик щільне повітря, дух випарів і гниття — все це було не надто схоже на дорогі серцю бархани, піщані дюни й сухе тепло пустелі. Тут Шеїчі стомлювався набагато швидше. Йому вдалося заглибитись у тропічний ліс не глибше, ніж сотні на дві метрів. До руїн підземного храму, які слугували за притулок Ламії, залишалося в десять разів більше.
Маг вийшов на невеличку галяву. Тут можна було ненадовго зупинитись і відсапатися.
Незабаром до вуха мага долетів тихий шепіт. Шеїчі міцно стис ціпок — невже його помітили слуги Ламії? Користуватися магією поблизу від лігвиська чаклунки — не найобачніший вчинок, але Шеїчі був упевнений: Ламія в будь-якому випадку довідається про його наближення. Він розраховував, що чаклунка не відмовить собі в задоволенні вступити в сутичку зі старим другом. Невже вона втратила до нього інтерес і відправила своїх лакеїв закінчити почате тридцять років тому?
— …А що як він нас помітить? — Майя з зусиллям відчіплювала сріблясте волосся від настирливої гілки, яка намертво вчепилась у розкішні локони.
— Не помітить. Він перегнав нас хвилин на двадцять, — із цими словами Нел вийшов на крихітну галявину й мало не зіштовхнувся ніс до носа з темним запиналом сото.
Слідом за напівдемоном із випаленого в заростях проходу зринули Майя, Тара, Грей та Дарт.
— І що ви тут робите? — неприязно поцікавився Шеїчі, оглядаючи дружну компанію.
Дарт зробив два кроки вперед, так, щоб команда залишалася за його спиною. Зрештою, він був старшим, а отже, відповідав за своїх підлеглих.
— Ми вирішили, що вам може знадобитися допомога, — з гідністю відповів юнак.
— І що ж, грандмайстер Гай із вами погодився?
— Не зовсім, — зізнався Дарт.
Шеїчі замовк, обмірковуючи ситуацію. Звідтоді як він полишив Ормрон, йому не раз спадало на думку, що чинить доволі нерозважливо. Ледь йому стало відомо місце перебування Ламії — кинувся до неї, не розбираючи дороги, не думаючи про наслідки. Що далі він заглиблювався в нетрі Гуйшуанськой імперії, то ясніше розумів — його шанси на перемогу дорівнюють нулю. Ламія напевне на нього чекатиме. Так, це дозволить без клопотів досягти її лігвиська, але поставить їх у нерівне становище. Чаклунка боротиметься на своїй території — а вдома, як відомо, й стіни допомагають. А Шеїчі, який іще не остаточно видужав після минулого поранення, змушений буде грати за її правилами.
Зараз у майстра з’явилася можливість зрівняти шанси.
— Ви користувалися магією? — різко запитав він.
— Ні. Ми не хотіли, щоб ви нас виявили.
— Можливо, Ламія теж іще не знає про вашу присутність. Це може придатися.
Шеїчі замислився. Молодих п’ятеро. П’ять кутів для пентаграми очищення — дуже сильного заклинання, здатного розділити стихії всередині живого об’єкта. Але дівчата не могли використовувати магію, та й піддавати учнів зайвій небезпеці сото не хотів. Шеїчі присів на обвуглений пеньок і заглибився в роздуми.