— Не уявляю. Жести мені трохи зрозумілі, але гра кольору…
— Поклик статі, — повідомила Стріла, — колірна індикація, що дісталася нам від предків і слабо контрольована свідомістю. Для октиянки це майже запрошення зайнятися любов’ю.
— Неймовірно цікаво, — сказав Фрой, — відмітити у звіті?
— Авжеж. Тільки як?
— У ґрафі «спостереження поза ґрафіком» підпункт «особлива думка» вказати, що люди й окти суб’єктивно сприймають один одного, як раси одного біолоґічного виду. Через це включається інстинкт генної різноманітності — пошук сексуального партнера іншої раси.
— …Незважаючи на явну репродуктивну несумісність, — додала октиянка, — це найцікавіше: здатність сприймати критерії сексуальної привабливості іншого розумного виду з іншої частини всесвіту.
— Можливо, — погодився Фрой, — тільки краще не розвивати цю думку далі, бо з цими критеріями нічого до пуття не зрозуміло. Наприклад, ми, усі четверо, ніяким критеріям не відповідаємо. Я — занадто худий, Товстун — занадто товстий, у Оси занадто вузькі стегна, а у тебе — занадто плоскі пластини спинного панцира.
— Звідки такі глибокі знання про октиянські ідеали краси? — запитала Стріла.
— З книги вашого вченого.
— А, зрозуміло. Чоловік — це рама й мотор, а жінка — самохідний яйцемет, і вгорі у кожного здоровенний біокомп’ютер, — Стріла розвела клішні на півметра в сторони, показуючи уявну потужність розумової машини сексуального ідеалу.
— Приблизно так, — погодився Фрой.
— Нереалістичний підхід, — констатувала октиянка.
— Точно! — сказала Айра, непомітно підійшовши ззаду і шльопнувшись поміж ними, — Товстуне, греби сюди, тут у звіті про міжвидову еротику пишуть. Усі думки вже враховані, лише твоєї бракує.
10. ІНВАРІАНТИ РОЗУМУ. БЮРОКРАТІЯ ТА МОЛОДЬ
До моменту, коли виспаний Гольм з’явився в черговій рубці, культурна проґрама була в самому розпалі. Задихана і, судячи з вигляду, страшенно задоволена собою Айра сиділа на даху шатра, і відблиски лазерних променів грали на її вологій шкірі. У одній руці вона мала аркуш із якимись закарлюками, а в іншій — меґафон. Періодично вона, перекриваючи гучну дзвінку музику, щось кричала. Фрой, керуюючи октиянським каром, на малій швидкості їздив по майданчику за обома октами, неначе з метою кого-небудь з них задавити. Окти відскакували, відкочувалися і оббігали кар по колу, іноді тикаючи в його корпус довгими пластиковими жердинами.
Гольм ткнув на панелі значок виклику і строго запитав:
— Оса! Що знову за безглуздя тут твориться?
— Це не безглуздя, Бос. Ці окти показують стародавній мисливський танець, що імітує бій з велетенським хижим трепанґом…
Вона глянула на схему і крикнула в меґафон:
— Направо чверть і три об’їзди радіус сім проти годинної… Вибач, бос, у мене тут намальована карта траєкторії трепанґа, в сенсі, кара, який зображує трепанґа, і я командую Флешу, щоб він…
— Я вже зрозумів, — перебив капітан. — А чому ти знову гола й змилена, як кінь?
— Стародавній крітський танець з биком, — пояснила вона, — він описаний… назад на сім, і три об’їзди радіус сім за годинниковою… ще раз вибач, бос. Так от, танець описаний у доктора Єфремова, от ми й вирішили…
— Я не помітив, щоб він там був описаний, — знову перебив він.
— Це вже в іншій книзі, — уточнила дівчина, — ми ж вибрали книги доктора Єфремова неформальним посібником з контакту, так?
— Не йшлося про всі його книги, — заперечив Гольм.
— Управо вісімка п’ять на дев’ять… Хіба? Отже, ми не так зрозуміли.
— Атож. І це вже не вперше. А хто був биком? Теж кар?
— Ага. Знаєш, як важко було через нього стрибати? Але, Фрой сказав, що в мене непогано вийшло… Перпендикулярно така ж вісімка, і різко стоп у перехресті… Усе, зараз вони його доб’ють.
— Кого? — не зрозумів капітан.
— Трепанґа, — пояснила Айра, — це ж мисливський танець.
— А, ну, звісна річ…
І, справді, трепанґ, себто кар, був мальовниче добитий двома синхронними ударами жердин у борти. Фрой і Айра зааплодували. Майже відразу ж за спиною капітана пролунав тринькаючий сиґнал і комп повідомив: «корабель октів запросив зв’язок».
— Вмикай, — розпорядився Гольм.
— Колеґо, тобі сподобався цей танець? — запитав Шаман, з’являючись на екрані.
— Так. Дуже захоплююче.
— Саме так, — погодився октиянський капітан, — танець, який показала Оса, теж був захоплюючим. У цих древніх ритуальних рухах є щось особливе…
— Юність цивілізації? — припустив Гольм.
— Можливо, — погодився той, і, без жодного переходу, додав, — Мені прийшла інструкція з бази. Про те, як вести спілкування — контакт — співпрацю. Тобі це цікаво?