Ім’я Короля-звитяжця від народження було Тодді Сінук. Саме це ім’я він уважав своїм п’ятдесят чотири роки. Аж ось минув один рік відтоді, як Тодді Сінук, торговець шкіряними виробами з Фечірена, назвався Королем-звитяжцем, нащадком Короля-героя в сорок дев’ятому поколінні, тож ім’я, що його він отримав після народження, забулося.
Король-звитяжець дивився на свій намет.
Намет він мав лише один, і користувався ним сам. Хоча й розпродав усе майно, нажите торгівлею шкіряними виробами, зміг придбати лише цей намет, та й те лише завдяки тому, що був торговцем шкіряними виробами, а отже, мав шкіри, з яких разом із дочкою і пошив собі шатро. Король-звитяжець мріяв, що «той день» таки настане, і він заснує державу, збудує столицю та палац. А намет зберігатиметься як священна реліквія королівського роду. Він уявляв, як казатиме своїм дітям: «Ось це і є мій перший палац». Тільки провидець таких мрій не схвалював. Йому здавалося, що це принижує королівську гідність. Король-звитяжець не вмів сперечатися з таким просвітленим чоловіком, адже через нього Бог передавав свою волю, тож намагався сховати мрію якомога глибше та потай сподівався, що впертий старий колись поступиться.
Король-звитяжець дивився на свій намет і думав, що зможе колись сказати своїм дітям ще й таке: «Саме в цьому наметі ваша мати звільнилася від назької оболонки, якою її вкрив мерзенний злий дух, і постала переді мною у своїй істинній, людській, подобі».
Він не міг стримати щасливої усмішки, змальовуючи в уяві обличчя своїх майбутніх дітей, які уважно слухатимуть його розповідь про першу зустріч батька з матір’ю після подолання злих чар. Його єдина дочка померла в пологах, народжуючи дитя, зачате від лиховісної змії, тож відтоді Король-звитяжець жодного дня не проводив без думок про нащадків. Згадавши про дочку, він спохмурнів. Але тут-таки похитав головою, щоби прогнати печаль. Адже провидець навчав його: королю не годиться показувати підданим свою слабкість. І Король-звитяжець старався дотримуватися цієї настанови. «Зовсім скоро я матиму дружину. Вона буде красунею, як і Нані, — найпрекрасніша жінка, яку тільки знав світ. Вона народить мені принців і принцес, у мене знову буде сім’я...» — таку потаємну мрію плекав король. І йому вдалося повернути усмішку на вуста. Провидець, який саме вийшов з намету, побачив короля всміхненим і теж усміхнувся.
— Ваша Величносте, Ви думали про щось приємне?
— Провидцю, Ми все дивилися на цей намет, і радість переповнювала Наше серце! Як вона?
— Усе гаразд. Королева відпочиває.
— Який жахливий вигляд вона має! Усі наґи такі потворні?
Провидець криво всміхнувся.
— Ваша Величносте, ніхто з мешканців Півночі не бачив наґів на власні очі. Ваш слуга й сам перелякався від вигляду королеви. Якби злий дух не сказав, що сховав королеву в назькій оболонці, Ваш слуга нізащо не здогадався б, хто ця потвора. Але якщо придивитися, ця істота не така вже й гидка. Усе-таки наґи — плем’я, схоже на людей. А люди, певно, здадуться наґам бридкими, скажімо, як риби.
— Можливо, твоя правда. Тільки от Ми не зможемо покохати королеву в такому вигляді. Коли королева позбудеться назької оболонки та постане перед Нами чиста й вродлива, як Нані?
— Ваш слуга не знається на чарах злих духів. Ті, хто заходять надто далеко у вивченні тих чар, зрештою піддаються їхній спокусі. Тому Ваш слуга не займався їх вивченням. Якщо дух утік, і королева тепер біля Вашої Величності, чари незабаром розсіються. Ваш слуга щойно бачив, що шкіра почала відшаровуватися по всьому тілу королеви.
— Гм. Ми ось подумали... Ти казав, що назька шкіра почала облазити від Нашого доторку. Чому вона лежить у наметі сама? Чи не слід Нам ще раз торкнутися королеви?
— Ні, Ваша Величносте. Одного доторку Вашої священної руки достатньо. Ви вже розбили чари. Королева самостійно поверне собі належний вигляд. Зловісна змія була випробуванням для Вашої Величності, так само й королева має пройти випробування. Ніщо не дається легко.
Король-звитяжець кивнув.
— О, тоді двобій зі злим духом став твоїм випробуванням!
— Цілком можливо, Ваша Величносте.
— Ми ось подумали... Той дух, мабуть, розсердився. Знаєш, коли Наш батько був живий...
— Ваша Величність говорить про покійного Короля-справедливця?
Якось провидець спитав Короля-звитяжця про його батька, і той відповів, що батько ніколи не зазіхав на чужі гроші. А провидець миттю придумав для батька це гарне королівське ім’я. Король-звитяжець подумки дорікнув собі за забудькуватість і виправився: