— Це той птах, що п’є сльози.
— Що?
Тодді вже ледь-ледь виднівся. Прикипівши очима до цятки, що от-от мала зникнути за обрієм, Кейґан сказав:
— Король — це той птах, що п’є сльози. Він най-прекрасніший, але помирає раніше за всіх.
— Тобто король п’є сльози підданих?
— Цей Тодді Сінук уже не мусить пити сльози провидця, тому досі живий.
Біхьон нічого не зрозумів і спробував зазирнути в обличчя Кейґану, але той відвернувся, щойно темна цятка зникла з очей, і пішов до Рюна.
Рюн сидів на землі. Напередодні Кейґан перев’язав його рани й допоміг одягтися. А Рюн весь цей час мовчав. Він і досі не вимовив жодного слова, сидів і дивився в землю. Кейґан зауважив цей його стан і приніс зі своєї поклажі живу лисицю.
Лисиця не пручалася, коли Кейґан узяв її до рук, бо провела дуже багато часу зв’язана і тіло в неї заклякло. Кейґан поклав її на плече й поніс до Рюна. Але той навіть не глянув на звіра.
— Ти вже перелиняв, тож маєш поїсти. Їж. Не голодуй, бо помреш від виснаження.
Рюн не відповідав. Тоді Кейґан глянув на лисицю:
— Не хочу годувати тебе силоміць.
Рюн раптом заговорив:
— Учора ти чув мій мислевислів?
Кейґан похитав головою.
— Я людина. Я не вмію.
— Коли той чоловік здирав з мене шкіру, ти нічого не чув?
— Ні. А що ти мислемовив?
— Я просив дозволити мені померти.
— Он як.
— Я гадав, ти зрозумів моє прохання. І тому лише спостерігав, як він рве мою шкіру.
— Ні, усе було не так. Твоя шкіра тоді майже вся злущилася. Звісно, подекуди вона ще не відділилася, і там залишилися рани. Проте вам, наґам, усе одно можна не боятися рубців.
— Рубців?
— Так називають сліди від ран.
Луска в Рюна неприємно зашурхотіла. Знань про наґів Кейґану вистачило, щоб зрозуміти: Рюн засоромився. Кейґан не надав цьому значення, тож вів далі:
— Навіть наґ, який не вийняв серце, перелиняє, і рубці зникнуть. Тому я вирішив, що ти міг би потерпіти, хай навіть і довелося б пролити трохи крові. Якби я негайно кинувся тебе рятувати, це ще дужче розпалило б злість провидця. Я не хотів наражати тебе на небезпеку.
Рюн мовчав доволі довго й нарешті сказав:
— Наступного разу я линятиму теж тут?
-Де?
— На Півночі? Адже я більше не зможу повернутися додому.
— Ти не вийняв серця, на Півдні тебе вб’ють.
— Хіба я виживу в цих землях?
— Так, але тобі буде тяжко.
— Я сумніваюся, що витримаю.
— Але ти мусив примиритися із цим, коли вирушав сюди.
Рюн знову замовк. Кейґан помітив, що лисиця помирає, і ще раз спробував змусити Рюна поїсти. Рюн несподівано зізнався:
— Я тут замість друга.
Очі в Кейґана розширилися. Подиву Тінахана й Біхьона, які щойно підійшли, не було меж. Кейґан гострим поглядом пронизав Рюна й мовив:
— Поясни.
І Рюн виклав усі назькі таємниці, яких досі не відав ніхто із чужих племен. Похиливши голову, Рюн розповів про дружбу з Хварітом, про його загибель, про передсмертне прохання. Біхьон ніяк не міг повірити, що наґиня на ім’я Віас Макероу зарубала власного брата, і кілька разів перепитав. У нього, певно, виникла підозра, що всі наґині вважають убивство братів корисною і веселою справою. Звісно, Біхьону вистачило обачності, щоб не сказати цього Рюну, якого теж переслідувала з метою вбивства рідна сестра. Вислухавши Рюна, Кейґан кивнув.
— Тепер здогадуюся, чому сестра ганяється за тобою.
— Бо я не вийняв серця.
— Ні.
— Як це? — здивований Рюн підняв очі до Кейґана.
— О, ти нарешті глянув на мене! Ти помиляєшся. У вас чоловіки, можна сказати, не беруть участі в житті суспільства й нічого не знають. Є такий жорстокий звичай — сьозайн-те-шиктоль. Плата кров’ю за провину члена родини. І він не застосовується до чоловіків, які не вийняли серця. Тебе звинуватили в убивстві Хваріта Макероу.
Рюн здригнувся.
— Як? Мене? Усі думають, що я вбив друга? Не може бути!
— Ти втік з Вежі сердець. І це викликало підозри.
— Не може бути... Значить...
— Так. Родина Макероу виставила вимогу до родини Фей стратити тебе. Щоправда, мене трохи дивує, що до такого суворого засобу вдалися для випадку, коли і злочинець, і жертва — чоловіки. Мабуть, через те, що все відбулося до обряду виймання. Тебе й Хваріта ще визнають за членів родин. Ось твою сестру й призначили катом. І влаштувала все це, очевидячки, та ваша Віас Макероу. Щоби приховати свій злочин.