А Каріндоль насміхалася з Віас дедалі нахабніше. Якось дійшло до жарту: «Якщо ти така вправна в приготуванні зілля, зваргань із чогось для себе сім’я, бо чоловіка тобі не вдасться здобути. Щоб народити дитя, доведеться викручуватися».
Старша дочка, Сомеро, мусила втрутитися:
— Коли ви це вже припините? Мене турбує навіть не те, що ви виявляєте неповагу до старших жінок, а те, що нові чоловіки обходять наш дім стороною, бо знають про ваші сварки! А наші чоловіки йдуть геть. Їм байдуже, чия правда у вашій суперечці. Чоловікам потрібен спокій у домі!
І справді, у родині Макероу чоловіків щораз меншало. Та Каріндоль це не непокоїло.
— Можеш привести чоловіка з вулиці. Як я, — мислемовила вона Сомеро.
— Досить з нашої родини тебе, безсоромниці! Слухай уважно, востаннє попереджаю! Не сварися більше з Віас, не псуй усім кров!
— Попереджаєш? А де погроза? Маєш на думці?
— Звісно, маю. Не послухаєшся — спроваджу до лісу, служитимеш вартівницею. Не любиш сидіти вдома? То це заняття якраз для тебе.
Каріндоль стрільнула в Сомеро гнівним поглядом. Загалом Сомеро не мала права визначати долю членів родини. Відіслати Каріндоль до лісу могла тільки голова сім’ї. Але Віас і Каріндоль так загрузли у своїх чварах, що довіра матері до Сомеро тільки зміцнилася. Дусена могла легко пристати на будь-яку пропозицію старшої дочки.
Каріндоль мусила впокоритися; вона мовчки кивнула. Дусена згодом похвалила старшу дочку за придушення сварок, і її довіра до неї тепер була майже беззастережна.
Віас так розлютилася, що не могла думати ні про що інше, крім помсти Каріндоль. А та в неї на очах захопила всіх чоловіків, отже, відібрала можливість зачати дитину. А тут ще й запекла суперниця, Сомеро, мала зиск від їхньої ворожнечі. Сомеро була скромна й чесна, але цілеспрямованості й хитрості їй бракувало, тому своїм просуванням у родині вона була повністю зобов’язана витівкам Каріндоль. І саме на це Каріндоль розраховувала.
— Так, я і хотіла, щоб Сомеро втрутилася. Довгенько довелося чекати, але все склалося якнайкраще, — мислемовила Каріндоль і взяла зі столу мишу.
Свачі, один з небагатьох чоловіків, які залишилися в родині Макероу, вражено мислемовив:
— Складні у вас, жінок, стосунки! То ви посприяєте тому, щоб пані Сомеро в майбутньому стала очільницею родини?
— Я не можу допустити, щоб родину очолила Віас, тому іншої ради нема.
Свачі мислемовив, спостерігаючи за мишами, які стрибали в скриньці, мов навіжені:
— А ви самі, пані, не могли б стати очільницею?
— Я рідна дочка Дусени, але на тому мої переваги вичерпуються. Я наймолодша й не маю власних дітей.
— Не тільки ви не маєте дітей.
— Авжеж. Тому маю прохання до тебе.
— Яке, моя пані?
Каріндоль рвучко викинула руку вперед. Свачі відсахнувся, хоча йому нічого не загрожувало. Каріндоль виловила зі скриньки мишу й простягла її Свачі.
— Незабаром Сомеро досягне зрілості й зможе народжувати. Я хочу, щоб ти її відвідував, Свачі.
Свачі не наважувався взяти мишу з рук Каріндоль. Він розгублено дивився на неї, почуваючись зрадженим.
— Ви віддаєте мене пані Сомеро?
— Так. Зроби їй дитину. Це ще більше приверне до неї Дусену.
— А навіщо це мені? Я теж міг би піти з родини Макероу, як решта чоловіків. Чому я повинен виконувати ваші накази?
Каріндоль поклала до рота мишу, якою не зацікавився Свачі, і мислевідповіла:
— Тому що я допоможу тобі отримати бажане.
— Бажане?
— Годі лукавити, Свачі. Ти чогось хочеш, це очевидно. Ти ж не пішов з нашого дому, як решта чоловіків. Тільки от я ніяк не здогадаюся, чого ви, чоловіки, можете хотіти. Скажи сам, ну ж бо!
Свачі на хвильку закрив свідомість. Він вагався: чи варто зізнаватися, адже це вкрай небезпечно. Але такої нагоди могло більше не трапитися. І Свачі обережно почав мислемовити:
— Я нічого для себе не бажаю. Тільки поясніть мені, чому я мушу виконувати це прохання.
— Бо я попросила.
— Ні, ви віддаєте мене пані Сомеро, щоб завадити пані Віас очолити родину. Отже, це якось пов’язано з пані Віас.
— Вона задумала мене вбити. Ось як це пов’язано.
— Але ви самі її до цього підштовхуєте. Ви її гніваєте навмисно, щоб вона спробувала вас убити й припустилася непоправної помилки. А навіщо? Якби ви хотіли самі стати головою родини, я б зрозумів. Але ж ви не хочете. Навіщо вам крах Віас Макероу? Назвіть гідну причину, і я зроблю, як ви просите, відвідуватиму пані Сомеро, скільки потрібно.