— Ти сама не віриш у це!
— Що?
— Ти не віриш, що це була заразна хвороба! Тому й зберегла цей сайкер.
Рюн витяг сайкер з піхов і показав сестрі. Само рішуче перервала розмову. Відштовхнулася від тигра й стрибнула вперед.
Побачивши, як Само, хитаючись, шкандибає до нього із шиктолем напереваги, Рюн відсахнувся. Рука Само здригнулася, і шиктоль урізався в землю. Виставивши сайкер, Рюн мислемовив:
— Само, зупинися!
Проте Само висмикнула меч і ще раз замахнулась. Рюн знов ухилився, і Само впала грудьми на землю.
— Ну ж бо!
Рюн обернувся в бік вежі, почувши крик Тінахана. Той помітив, що Рюн не стежить за супротивницею і поводиться, як останній дурень, тож почав вивергати потік лайки. Рюн обернувся до Само. Вона сперлася на лікоть і глянула на нього знизу вгору. Не могла підвестися.
І Рюн подав сестрі руку.
Тінахан докинув ще прокльонів:
— Йолопе, що ти коїш?
Тінахан уже зібрався зістрибнути з вежі зі списом у руці, але Кейґан спіймав його й указав на Кітату. Тінахан по черзі глянув на Кітату й Біхьона та шумно зітхнув.
Само не прийняла руки Рюна. З болісним стогоном спромоглася встати самотужки. Ледве трималася на ногах, але знову наставила на Рюна шиктоль. Меч хитався в її руці, мов очеретина під вітром. Рюн приготувався захищатися.
— Сестро, сестричко, відпочинь! Тобі зовсім зле.
— Не турбуйся. Скоро відпочину.
— Я не можу битися, коли ти в такому стані. Хоча й знаю, що не здолав би тебе, якби ти була здорова. Благаю, годі! Будь розважлива!
Рюн зауважив, що коли він щиро вмовляв Само, то її обличчям пробігла коротка ніжна усмішка. Але вона миттю зникла. Само схопилася за руків’я меча обіруч; тепер руки в неї тремтіли менше.
— Сьозайн-те-шиктоль не можна скасувати. Я не зупинюся, не знатиму відпочинку, не повернуся додому, поки не виконаю його.
Рюн не вірив власним очам. Само не могла пересуватися, не те що виконувати священний обов’язок. Вона була хвора, потребувала якнайшвидшого лікування.
І так уважав не лише Рюн.
Джиґрім Джаборо, Король-лицар, провів тривалий час, ув’язнений у тісній клітці зі страшних ікл, наповненій гарячою слиною і нестерпним смородом. Страх викривив сприйняття часу й навіть тілесні відчуття. Якби хтось зараз сказав Джиґріму, що він має частини тіла, нижчі за шию, він би нізащо не повірив. У його розум закрався сумнів, що він узагалі колись мав тулуб, руки й ноги.
Аж ось для нього настала мить прозріння.
Король-лицар несподівано звільнився з ув’язнення й перетворився на людину із чотирма кінцівками. Спершу він почувався дуже незвично. Йому захотілося, звісно, обтерти обличчя від липкої слини, але де була його рука — він збагнути не міг. Тому Король-лицар просто лежав там, де його виплюнув тигр-богатир, і дивився, як віддаляється кошлата морда. Морда була страхітливо величезна.
Виплюнувши Короля-лицаря, тигр заревів на Рюна.
Рюн похитнувся й відступив на крок. На вершині вежі, звідки за ним спостерігали товариші, здійнявся гамір. Тінахан настовбурчив гребінь, бо подумав, що Рюн у небезпеці, й рішуче закукурікав.
— Стули пельку, ти, котиську!
Тигру-богатирю кукурікання, мабуть, не сподобалося, бо він насторожено глянув на вежу. Тигр не розумів принизливого звертання, але його розгнівав гучний звук. Розлючений звір і досі стояв біля Короля-лицаря, тож Кітата пригрозив Тінахану, що переріже Хакрену горло, якщо той не замовкне. Тінахан сердито клацнув дзьобом.
— Бодай він луснув, кіт перегодований! Хай тільки спробує зачепити Рюна. Я зістрибну з муру, і байдуже мені до вашого Джаборо. Згорить, то й згорить! Залишу тут вам Біхьона, а з Рюном і Кейґаном утечу!
Кітата позеленів. А Біхьон скам’янів від самої думки, що на нього може бризнути кров. Кейґан чухав підборіддя, мовби схвалюючи пропозицію Тінахана, і від його вигляду всім стало незатишно.
На щастя, тигр-богатир не підійшов до Рюна. Він зробив стрибок до Само. Вона роздратовано мислемовила:
— Ти чого тут? Я ж наказала тримати людину!
Тигр не відходив. Нагнувся, щоби взяти в зуби Само. Вона ухилилася, а Рюн мислескрикнув. Коли тигр повторив спробу, Само й Рюн зрозуміли його намір. Само ніжно відсторонила морду тигра від себе й мовила вголос:
— Тигре, ти хочеш мене забрати? Не треба. Сьозайн-те-шиктоль ще не виконаний.
Тигр скоса глянув на Само. Він почув її слова, але не зрозумів. Проте Само прочитала його свідомість. Вона обійняла тигра за шию і мислемовила:
— Зі мною все гаразд. Правда, тигре. Не хвилюйся.