Радіоль довго базікала про те, що в приготуванні зілля та мистецтві можна знайти дещо спільне, і це — муки творчості. «Тільки не мислемов, що відчуваєш муки творчості, Радіоль, — подумала Віас. — Це розсмішило б навіть доккебі!» Коли Радіоль нарешті відпустила Віас, мислемовивши, що їй треба йти готуватися до виступу, Віас дуже зраділа. Тільки коли залишилася на самоті, змогла спокійно роздивитися приміщення.
Віас стояла в просторому передпокої дому Сен, прикрашеному рядами колон. Відвідувачі в очікуванні вистави збиралися в купки й вели світські мислерозмови. Віас раптом помітила, що наґи збираються навколо колон, немов гриби навколо дерев. Звісно, вони так стояли, щоб не заважати іншим гостям пройти, але Віас ця поведінка здалася кумедною, і вона замислилася на мить, чи збиралися б так люди, доккебі або лекони.
Її увагу привернув чоловік, який ні з ким не розмовляв і не тулився до колони. Воно й не дивно, адже це був виконавець із танцювальними жезлами в руках. Але на його танець ніхто не дивився. Віас стала біля найближчої до нього колони й почала спостерігати. Танцював він непогано, але й не настільки чудово, щоби глядачі затримувалися біля нього й захоплено бризкали водою на жаровню. Утім, танцюриста, здавалося, не засмучував брак поціновувачів його мистецтва. Він часто зупинявся, починав безладний танець наново, багато разів повторював ті самі рухи, ніби лише готувався до виступу, а не танцював перед глядачами. Віас занудьгувала, та співрозмовника шукати не хотіла, тому просто стояла біля колони.
Жезли танцюриста охололи. Коли він поклав їх грітися на жаровню, зустрівся поглядом з Віас. Чоловік усміхнувся й підійшов до неї. Віас здивувала така сміливість, загалом чоловікам-наґам не притаманна.
— Пані Віас Макероу? — м’яко мислемовив незнайомець.
— Звідки ти мене знаєш?
— Кілька разів бачив у Вежі сердець.
— У Вежі?
— Так. Я — хранитель Ґалотек.
Віас ледь стримала сміх. Підозріливо роздивлялася Ґалотека, а він і далі весело усміхався. Віас невпевнено мислемовила:
— Ви не схожі на хранителя.
— Навіщо мені брехати?
— Чому тоді ви тут? Ще й танцюєте в такому вигляді?
Ґалотек оглянув себе й кивнув.
— Убрання хранителя обмежує рухи. Танцювати в ньому незручно. Зате в деяких випадках воно буває корисне. Скажімо, коли...
— О, я не про те...
— ... коли когось убиваєш, — зненацька вимовив Ґалотек уголос.
Луска Віас несамовито затрусилася.
Ґалотек дивився на неї спокійно й усміхнено, як і досі. Віас подумала, чи не варто вдати, нібито не почула останніх слів, сказаних уголос. Проте вже виказала своє хвилювання. Тому опанувала себе й мислемовила:
— Дотепний жарт. Ніколи не замислювалася про те, що вбрання хранителя можна застосувати в такій справі. Але як воно допомагає?
Ґалотек знову заговорив уголос:
— Побачивши вбрання хранителя, ніхто не подумає, що під ним може ховатися вбивця. Аж поки не дістане удар сайкером у спину.
Віас ледь не закричала. Ґалотек знав її таємницю. Вона вважала, що того дня вдалося уникнути свідків. Усі хранителі були зайняті в обряді виймання. Віас хвильку дивилася на Ґалотека, від люті стиснувши щелепи, а потім відповіла, теж уголос:
— Дуже ймовірно. Невже таке трапилося насправді?
— Атож, був такий випадок.
— Мабуть, вам боляче від думки, що вбрання хранителя заплямоване убивством?
— Ні. Навпаки, я розповів вам, тому що мене це тішить і окрилює.
Віас здолала хвилювання. Подумки ретельно добираючи слова для відповіді, вона роззирнулася навколо, щоб переконатися, що поблизу немає любителів підслуховувати.
Ґалотек не зводив з неї очей. Нарешті похитав головою і сказав:
— Нас не підслуховують, не турбуйтеся. Більшість наґів поринули у вигадування мисле висловів, які не образили б Радіоль Сен і водночас загасили її полум’яне мистецьке поривання. Звісно, дехто побоюється, що інші підслухають і запозичать їхні мислезаготовки. Але до звуків голосу точно ніхто не дослухається.
— Отже, це ви надіслали мені дощечку. Ви не могли б пояснити, чому те вбивство вас потішило й окрилило?
Віас зауважила, що усмішка Ґалотека вже зовсім не приязна. Він погладжував підборіддя, обдумуючи відповідь. Зрештою так нічого й не мислемовив, лише вказав рукою кудись в інший бік передпокою. Віас обернулася.