— Неправильно.
— Чому?
— Як і всі інші, ти не знаєш, хто такий король. Поки не зрозумієш цього, не намагайся зробити королем свого князя. Неможливо створити те, про що не маєш ані найменшого уявлення. Але ти можеш допомогти небожеві стати видатним князем. А видатний князь важливіший за видатного короля. Тому що він може дати людям щастя.
— Щастя? А король? Він хіба веде людей до нещастя?
Кейґан нічого не відповів. Він дав Рюну знак. Рюн і Біхьон пішли до Тінахана.
— Час прокидатися від сну. Мудрець знає, що вечірня заграва тільки з вигляду гаряча, що вона приховує в собі холод. Готуйтеся до холодної ночі, — прошепотів Кейґан на вухо Кітаті й приєднався до свого загону.
Тінахан, вражений промовою Кейґана, намагався запам’ятати кожнісіньке слово. Побачивши його заклопотане обличчя, Кейґан вирішив не заважати й підійшов до Біхьона. Уже розтулив був рота щось сказати, але раптом поринув у роздуми. Біхьон здивовано нахилив голову до плеча.
— Що з тобою?
— Я здогадався, чому Нані не приймав Рюна собі на спину. Він боїться дракона.
Біхьон скрикнув і глянув на Асхваріталя, що сидів на плечі в Рюна.
— Отже, якщо Рюн сяде на жука без дракона, ти зможеш швидко доправити його до Великого храму.
— Так. А ти тоді повернешся додому? — спитав стривожений Біхьон.
Розгублені Рюн і Тінахан дивилися на Кейґана. Той зітхнув.
— Так. Тільки от сумніваюся, що дракон погодиться розлучитися з Рюном. І невідомо, як поведеться Нані, якщо поряд з ним летітиме дракон. Зляканий кінь наражає вершника на небезпеку. Що буде, коли жук налякається в польоті? Що каже твій багатий досвід?
Біхьон почав перераховувати різноманітні ймовірні лиха. Він так захопився, що Тінахан переполохано скривився, а Рюн і взагалі вирішив, що ніхто й ніщо не змусить його сісти на жука. Коли Біхьонова уява вичерпала свої можливості, він розкинув руки й підсумував:
— Тому я пропоную іти всім разом по землі, як і досі. Як уважаєте?
Кейґан подумав і кивнув.
— Гаразд. Найближчим часом особливих пригод не має бути.
Біхьон і Тінахан полегшено видихнули. Але Біхьона розбирала цікавість, і він тоненьким голосочком запитав:
— Найближчим часом? А пізніше, значить, у нас будуть неприємності?
— Ми вийдемо із земель Джаборо й зайдемо в землі Шрадоса. Якщо Мехем і Джаборо справді готуються до протистояння, нам у Мехемі робити нема чого. Щоб потрапити до Фечірена, доведеться перебратися через річку. У нашій подорожі може бути повно пригод.
Біхьон крадькома кинув погляд на Тінахана з налитим кров’ю від хвилювання гребенем, і спитав:
— Тоді краще йти через Шрадос? А там що чигає на нас?
— Нічого. Мене турбує те, із чим зустрінемося після Шрадоса.
— І що це?
Кейґан раптом глянув на Рюна. Той теж схилив голову набік. Кейґан зітхнув і сказав:
— Сіґуріатська платна дорога.
— А що там може піти не так? Ми заплатимо за прохід та й підемо собі.
— Звісно, заплатимо. Але навіть уявити важко, яку платню ті поклонники гірських козлів вимагатимуть за дракона.
Само не спала тієї години, яку не можна назвати ні днем, ні світанком, ба навіть ніччю. Холодну землю вкривав похмурий морок. Над нею пурхали клуби туману, схожі на уривки невиразних, але прекрасних спогадів.
Само сиділа обличчям на схід, а за спиною в неї лежав, розслаблено випроставшись, тигр-богатир, величезний, мов цілий будинок. Його голова була спрямована на захід, у протилежному від Само напрямку.
Само й тигр-богатир образилися одне на одного.
Коли тигр підхопив її в зуби й забрав від міського муру, Само не могла чинити опір через пронизливий біль у всьому тілі. Тигр надибав на невисокий пагорб і піднявся на нього із Само. Поклав наґиню на велику пласку брилу, а сам ліг поряд, щоб її охороняти.
Тигр-богатир терпляче чекав, коли сонячне світло прожене світло зірок.
Він непорушно лежав, поки вітер змахував росу з трави, а туман знову вкривав її вологою.
Минуло кілька днів, перш ніж Само ледь-ледь змогла отямитися. Підвівшись, відразу почала виливати своє обурення. Адже тигр без її згоди втрутився у виконання сьозайн-те-шиктоля, утік, забравши її від муру Джаборо. Вона сварила тигра за його норов, але він, звісно, нічого не зрозумів, окрім того, що наґиня невдоволена. І це обурило тигра. Якби страшний звір такого розміру розлютився на повну силу, Само просто не вижила б. Тому тигр-богатир старався виявити свої почуття якомога стриманіше. Само обурилася дужче, а тигр у відповідь почав шкребти задніми лапами та закидати наґиню землею.