Біхьон і Тінахан розгубилися. Вони очікували обговорення, а не розпоряджень. Звісно, Кейґан не наказував, а пропонував, але двом його співрозмовникам, зовсім не обтяженим знаннями, не було чого заперечити. Біхьон підняв руку й перебив Кейґана, не в змозі слухати далі.
— Перепрошую за втручання, Кейґане. Ми з Ті-наханом тільки й можемо, що кивати. Я не знавець наґів. Знаю, що вони виймають серця тим, хто досяг повноліття, що не розмовляють уголос. А про Кіборен знаю, що там страшенно багато дерев. Як щодо вас, Тінахане?
Тінахан поворушив дзьобом і кивнув. Біхьон знову перевів погляд на Кейґана.
— Ви не мусите питати нашої згоди. Ви все знаєте й без нас, тому краще просто наказуйте, а ми будемо виконувати. Ви ж провідник!
— Вам теж потрібно розуміти, що до чого. А якщо я загину в лісі?
— Не може такого статися. А якщо й станеться, я просто підпалю все навколо й прожогом побіжу на північ. Якщо ви загинете, ми залишимося удвох. І тоді зустрітися з тим одним буде неможливо. У пророцтві ж сказано: це можуть зробити тільки троє.
Кейґан тяжко зітхнув.
— Хоча б щось ви повинні знати. До речі, щодо ваших ігор з вогнем. У лісі їм не місце! Наґи-вартівники миттю побачать жар. Вогонь може їх спершу налякати, але скоро збіжаться всі дереволюбці, які тільки є на відстані трьох днів пішки. Вони так шанують свої проклятущі дерева, що нізащо не пробачать вам підпал лісу. Коли збереться сила-силенна наґів, які нажерлися содраку, навіть спис Тінахана вас не врятує.
Будь-який лекон сприйме приниження своєї зброї як образу, страшнішу за приниження його самого. Проте Тінахан, як на лихо, не міг стати на захист свого списа, з якого щойно покепкували. Він майже нічого не зрозумів зі сказаного Кейґаном. Йому довелося перепитувати, що значило «побачать жар», хто такі наґи-вартівники, чому вони так опікуються деревами, що за содрак такий їдять. На обличчі Біхьона теж не помітно було розуміння.
Кейґан до такого не готувався.
Тільки тепер до нього дійшло, що Кордон існує дуже давно. Сотні років тому наґи просувалися на північ, мов буревій, доки їх не зупинив холод. Так завершилася їхня завойовницька війна, і світ поділився на дві частини — назький Південь, тобто Кіборен, і Північ. В одній частині було розмаїття — гори, рівнини, пустелі, луки, ліси та льодовики. А в другій — тільки спекотний ліс. Кіборен — ліс, що охоплює половину світу.
Кейґан бачив у цьому дещо смішне. Тільки один чоловік на світі, той, хто мешкав на південній околиці найближчого до Кордону міста Кара-бора, мало не щодня вбиваючи наґів, розрубуючи їхні тіла за допомогою численного кухонного начиння, — тільки він знав правду про наґів. Для решти мешканців Півночі наґи та Кіборен стали казковими чудовиськами. Якби наґам знадобився той, хто здатен підтвердити їхнє існування, довелося б звернутися до чоловіка, який ненавидів їх найбільше у світі. І монахи Великого храму це врахували.
Ненависть завжди така.
— Чому ви плачете?
Стривожений голос Біхьона неначе вирвав Кейґана з роздумів. Він провів пальцем біля ока — палець був мокрий. Тінахан гидливо глянув на нього, бо зневажав сльози. Кейґан витер очі руками.
— Сам не знаю.
— Ви подумали про щось неприємне?
Кейґан удав, що не почув запитання, а потім сухо звернувся до Тінахана:
— Слух у наґів слабкий, а от бачать вони краще за нас. Вони бачать тепло й навіть уночі легко помічають теплокровних істот. Звідси й пішло стародавнє прислів’я: «Наґи безпорадні тільки перед доккебі». Колись вправні доккебі вводили наґів в оману, створюючи перед ними вогняні згустки у вигляді людей чи тварин. Тому що чарівний доккебінський вогонь не гарячий, а лише теплий, як живе тіло.
Біхьон уже геть забув про сльози Кейґана. Він не знав, що його вогонь на таке здатен.
— Отакої! Правда? Я можу обдурити наґів?
— Ще й як! У Кіборені вам доведеться вдаватися до цих хитрощів. Забули, що ви — чарівник загону? А чому я назвав наґів дереволюбцями, ви й самі можете зметикувати. Наґи вважають себе друзями дерев. Саме так, не дивуйтеся. Вони постійно саджають нові дерева в Кіборені. Тому й лютуватимуть, якщо хтось підпалить ліс. Наґи рубають і палять дерева для власних потреб, проте це завжди супроводжується поховальними обрядами. Ось вам і дві причини ненависті наґів до доккебі: загроза деревам і обман.
Біхьон зачудовано слухав і кивав. Кейґан дивився в очі Тінахану й пояснював далі: