* * *
Мистецтво наґів не таке різноманітне, як у інших племен, але в них воно теж є. Наґи мають своєрідний зір, і звичайний живопис їх не цікавить. Слух у них слабкий, і музика теж не для них. Та тіло вони мають напрочуд гнучке, тому танці — головна їхня забава.
Танцюють наґи, як і решта племен, заради тілесного задоволення. А от наґи-глядачі насолоджуються не лише красою рухів і ритмом. Вони спостерігають за тепловими потоками навколо танцівників.
Наґи танцюють з особливим приладдям у руках — довгими залізними жезлами з дерев’яними ручками, які розігрівають на жаровні. Замість жезлів іноді беруть смолоскипи, але полум’я від них надто потужне, і в такому разі танець не буде особливо красивим. Розжарені жезли в обох руках танцівника перетворюються на два яскраві промені, що пурхають у повітрі та створюють химерні коливання й пристрасні коловороти.
І невимовна краса цього барвистого видовища доступна тільки очам наґів.
Жінки родини Фей і десять чоловіків, які тимчасово приєдналися до неї, усі як один затамували подих, зачаровані сяйвом танцю Само Фей.
Вона з вишуканою точністю робила крок, згиналася, підстрибувала, крутилася, огорнута променистим мереживом і хвилями тепла. Спиняючись на мить, Само була звичайною наґинею, а в русі перетворювалася на істоту, зіткану зі світла. Ніхто не міг відірвати погляду від її танцю.
Аж ось танець скінчився.
Чоловіки змочили пальці в мисках з водою, що стояли перед ними, і побризкали на жаровню. Глядачки беззастережно висловлювали захоплення своєю родичкою. Само легко вклонилася, устромила жезли в жаровню та відійшла. Жодна із жінок не вийшла танцювати після Само, усвідомлюючи, що перевершити її не зможе. Двоє чоловіків незграбно скочили з місць. Поки вони мірялися ввічливістю, поступаючись один одному можливістю мислезаговорити до Само, та вже вийшла з кола глядачів.
Зненацька з-за колони біля виходу із зали просто перед очі Само випросталася рука. Перелякана Само побачила в руці миску з водою, а потім перед нею з’явилося обличчя Рюна. Само сором’язливо взяла в нього миску.
— Чудовий танець. Жаровня зовсім охолола, — почула вона мислевислів Рюна.
Само ледь усміхнулася. Усі глядачі наввипередки бризкали водою на жаровню, щоб показати своє захоплення танцем, і вугілля згасло. Зіткнення холодних крапель з гарячою поверхнею викликало чудернацьке змішання барвистого сяйва в повітрі, яке вабило наґів сильніше за світло комет у небесах. Тому вислів «жаровня охолола» означав визнання найвищої танцювальної майстерності.
Само випила воду й віддала Рюну миску.
— Але ж ти не побризкав.
— Волів не виходити до всіх. Набридло вислуховувати жарти щодо виймання. Не хочу, щоб мене жаліли. Хоча й розумію, що ніхто не бажає мене образити.
Рюн потупився й продовжив мислевислів:
— Тому я не побризкав на жаровню. Але плескав у долоні. Чула?
Само здивовано нахилила голову набік.
— Як це? Навіщо мені це чути?
— Безбожники мають добрий слух і виказують захоплення, ударяючи долонею об долоню.
Рюн зробив те, про що мислемовив. Само прислухалася й справді почула звук. Вона мисле засміялась.
— Дивина! Хіба так можна виказувати захоплення? А звідки ти про таке довідався? Хваріт розказав?
— Ні, не він. Дехто інший.
— Дехто інший?
— Так.
— Он як.
Само здогадалася, про кого йшлося. У наґів, як і в людей, бувають миті, коли одне одного розуміють без слів. Рюн ненадовго закрив свідомість і зазирнув сестрі в очі. Потім боязко роззирнувся навколо й мислемовив:
— Погуляймо разом.
Само пішла попереду. Вони вийшли із зали в оздоблений колонами коридор, який вів у сад. Само рушила в напрямку саду, і Рюн зрозумів, що сестра веде його до альтанки.
Само сіла. Кам’яні лави в альтанці ввібрали чимало сонячного тепла, і сидіти на них було приємно. Само запросила сісти Рюна.
Рюн зніяковів, бо цієї миті саме зібрався сісти, не дочекавшись дозволу старшої сестри. Само весело мислерозсміялася, Рюн невпевнено всміхнувся й сів навпроти неї.
— Ти такий увічливий хлопець, що сідаєш тільки з дозволу жінки, — кепкувала вона.
— Пробач, Само. Учора я повівся негарно.
— О, ти таки чемний! Так щиро перепрошуєш, що аж я засоромилася.
Рюн розгубився. Само передала ніжний мисле вислів:
— Учора я мала жалюгідний вигляд, чи не так? І ти пробач мені. Мабуть, я тебе налякала. Заплакала несподівано навіть для себе.
— Нічого.
— Ні, тебе це збентежило.
Рюн почувався спантеличеним. Само задивлялася в небо, трохи відхилившись назад.