Родина Макероу належним чином підготувалася до прощання зі своїм сином. Йому вручили запас одягу, золоті монети й гострий кинджал. Були серед подарунків і танцювальні жезли. Хваріт гірко всміхнувся, побачивши їх, адже хисту до танців не мав і не міг зрозуміти такого вияву турботи. Напевно, жінки хотіли довести, що ставляться до обряду з великою відповідальністю.
Хваріт склав дари в наплічник і по черзі вклонився всім жінкам родини.
Обходив по черзі покої жінок, дякував за те, що двадцять два роки піклувалися про нього, казав, що ніколи не забуде їхньої доброти. Дусена та Сомеро Макероу трималися бездоганно. З доволі вдаваним сумом і жалем вони дали Хваріту кілька порад: поважати старших, захищати молодших, бути чемним. Звісно, усі ці мислевислови не мали жодного значення. Щойно Хваріт вийде за двері — усі зв’язки з родиною обірвуться.
Але Каріндоль здивувала Хваріта. Він чекав від неї якихось різких мислевисловів, тож мало не зомлів, коли сестра обійняла його.
— Без тебе я залишуся геть самотня.
Хваріт не зрозумів, що до чого. Вони з Каріндоль були рідними дітьми Дусени, та честь очолити родину, напевно, мала перейти до Сомеро, до приймачки. Сомеро справді була гідна звання голови родини, але Каріндоль все-таки мучило відчуття несправедливості. Хваріт був лише чоловіком і жодної підтримки Каріндоль від нього не чекала, проте в день прощання почуття розривали її душу. Хвильку повагавшись, Хваріт обережно спробував заспокоїти сестру.
— Сестро, наша Сомеро направду має багато чеснот.
Каріндоль стрельнула у Хваріта гнівним поглядом.
— Так, телепню! Сомеро має багато чеснот. А от цілеспрямованості та винахідливості серед них немає.
Хваріт не розумів, на що вона натякає. Каріндоль не пояснила.
Сенс слів Каріндоль дійшов до Хваріта тільки тоді, коли він наблизився до спальні Віас. Від страху перед цією сестрою він застиг просто посеред коридору. І тоді усвідомив, що брак цілеспрямованості та винахідливості у Сомеро, про які мислемовила Каріндоль, міг призвести до того, що владу в родині захопить Віас. Сомеро була шляхетна, і нізащо не заподіяла б шкоди Каріндоль. А от Віас, ставши очільницею родини, усе життя знущатиметься з Каріндоль.
«Невже Віас замислила відштовхнути Сомеро й захопити владу? Чому Каріндоль так уважає?» — замислився Хваріт перед дверима Віас.
Двері виявилися зачиненими на замок. Хваріт припустив, що сестра може бути зайнята приготуванням свого небезпечного зілля, до того ж бачитися з нею він і не бажав. Тому хутко пішов геть, анітрохи не шкодуючи, що не попрощався з Віас.
Біля виходу з будинку на Хваріта чекав озброєний почет — Кару й Свачі. У них були дуже схвильовані обличчя, і Хваріт збагнув, що їхня тривога за нього щира. Він послав підкреслено бадьорий мислевислів, намагаючись приховати власну збентеженість:
— Ну ж бо! Ходімо, настав час вийняти моє серце!
А в родині Фей тим часом теж готувалися до обряду. У подарунки для Рюна було вкладено значно більше любові й турботи, ніж у ті, що їх отримав Хваріт. Та Рюн усе одно не відчував радості.
— Кожен чоловік повинен носити зброю. Рюне, хтозна, що чекатиме та тебе в хащах, — мислемовила йому Само Фей.
Оглядаючи сестрину зброярню, Рюн розгубився. Само, вправна танцівниця, була відома й вправністю у двобої. Усе-таки танець та бойові мистецтва мають багато спільного. Само мала так багато чудової зброї, що в Рюна голова пішла обертом. Він не міг визначитися, і сестра наполягала, щоб потримав у руках усе, що бачить перед собою.
Загалом байдужий до зброї Рюн довго ходив туди-сюди. Його увагу привернув сайкер, що висів на стіні.
Сайкер — стародавній різновид меча, який наґи цінують за гостроту. Цей меч розрубує десять шарів пергаменту за один удар. Сайкер Само Фей був чи не найдосконаліший з усіх, проте Рюн, цілковитий невіглас у користуванні зброєю, цього не помітив. Йому просто припало до душі різьблення на клинку.
Рюн узяв сайкер до рук і заходився вимахувати ним у повітрі. Обернувшись до Само, побачив, що вона здивована.
— Вибач. Мабуть, це дуже коштовний меч, а я з ним такий незграбний.
Рюн зібрався вже повісити сайкер на місце, коли сестра зупинила його.
— Ні, залиш собі. Я ним не користуюся. Лише здивувалася, що ти обрав саме його.
— А що в ньому особливого?
Само завагалася. Її обличчям пробігла тривожна тінь. Нарешті вона стримано мислевідповіла:
— Це його сайкер.
Рюн здригнувся. Глянув на Само й знову на меч у своїх руках.
— Його?
— Так.
— Хіба... усі його речі не знищили?