Хваріт зрозумів його поведінку.
А ще він зрозумів, що переляк і розгубленість завадили Рюну дещо зрозуміти. Віас ретельно продумала вбивство, і вона дуже жорстока. Перед його очима постав спогад Рюна про порубаного Ювекса.
І цієї миті Хваріт відчув дещо дивне. Свідомість Рюна досі була повністю відкрита, і Хваріт знав усе, що з ним відбувалося, навіть міг бачити його очима. Хваріт усвідомив, що бачить себе через очі Рюна. Він злякався, але не розгубився, навпаки, зосередився. Переконався, що йому вже не жити, і страх відступив. Опанувавши себе, Хваріт зрозумів, як потрібно вчинити.
— Рюне, послухай.
— Хваріте, пробач. Я так каюся, адже міг цього не допустити. І чому я не міг зрушити з місця?
— Дідюшрюне Ларґанде Фею!
Рюн стрепенувся і замовк. Його пройняв невимовний жах. Рюн відчув, що Хваріт дивиться сам на себе через його очі.
У голові Рюна все сплуталося, здавалося, усе полетіло шкереберть. Хоча для нього спілкування через свідомість і було цілковито звичною справою, теперішнє становище його нажахало. Хваріт не міг дозволити Рюну потонути в страху. Він збагнув, що мусить утрутитись у свідомість Рюна й рішуче навести в ній лад.
Люди вважають, що керувати чужою свідомістю вміють тільки чаклуни, та це роблять навіть пересічні наґи, особливо якщо свідомість іншого повністю відкрита.
Зрештою Рюн звільнився від страху й натомість відчув такий нестерпний головний біль, що застогнав.
— Що зі мною?
— Я і сам не знав, що вдасться зачепитися за твою свідомість. Але часу обмаль і переконувати тебе в інший спосіб ніколи. Отже, Дідюшрюне Ларґанде Фею, слухай уважно!
Хваріт навмисно звернувся до друга на таємне храмове ім’я.
— Мені вже не жити. І твоєї провини в тому нема, ще раз тобі кажу.
І тоді Хваріт зробив дивну річ: багато разів передаючи Рюнові мислевислів про те, що не слід себе картати, він водночас передавав ще один мислепотік. Спантеличеному Рюну нелегко було впоратися з двома рівночасними потоками.
| — Ти не винен у моїй смерті, Дідюшрюне Ларґанде Фею. Ти не міг нічого вдіяти. Цього неможливо було уникнути. Мені достатньо знати, що ти хотів мене врятувати. Я тобі щиро вдячний. Ти не винен у моїй смерті. Це не ти мене вбив, А Віас Макероу. Не карай себе. Ти не винен, не винен... | — Слухай уважно, Дідюшрюне Ларґанде Фею! Я маю важливу справу. Убивши мене, ненависного брата, Віас убила й моє призначення. Я не можу все залишити, як є. Тому передаю своє призначення тобі. Виконай його. Це моє передсмертне прохання. |
Хваріт не бажав, щоб його друг усе життя страждав від докорів сумління. Приголомшений Рюн і далі тримав свідомість відкритою.
— І що я повинен зробити?
Переконавшись, що почуття провини Рюна вдалося стримати, Хваріт продовжив:
— Ти мусиш піти на північ, далеко на північ. Поспішай! Іди, доки не вийдеш до широкої річки, що зветься Мурун. Там на тебе чекатимуть троє безбожників.
— Ти посилаєш мене до безбожників?
— Так. Там будуть доккебі, людина й лекон. Вони супроводять тебе далі. Щоб ви могли зустрітися, ти мусиш проспівати на березі річки пісню, — Хваріт знову повів два потоки мислевисловів, передаючи Рюну настанови та слова пісні.
— Пісня — умовний знак. Безбожники переведуть тебе через Кордон, до Великого храму Хаінся. Візьми мій наплічник — там усе, що знадобиться в подорожі. У храмі ти мусиш зустрітися зі старшим наставником на ім’я Дзютаґі, він розкаже, що робити.
Рюн ошелешено дивився на Хваріта. Той відповів кволою усмішкою.
— Так, Хваріт, якого ти знав, — відданий своїй справі послушник, скромний і праведний юнак — виявився співучасником таємної змови. Добряче я тебе одурив, еге ж?
— Тобто ти... мав справи з людьми? Навіщо?
— Зроби, як я прошу. Це заради наґів. Часу обмаль, тому поясню стисло. Пам’ятаєш, ти сам казав, що на південь від Кордону в наґів немає ворогів, крім тих, що у Вежі сердець? Певно, ти тоді думав про те, що спіткало Юсбі, але все-таки...
Хваріт скористався можливістю проникнути в усі куточки свідомості Рюна й довідався про те, що сталося з Юсбі.
— Хоч як це дивно, ти тоді мав рацію. Вороги наґів — саме у Вежі.
— Наґи таки мають ворогів?
— Мають. І з допомогою людей ти зможеш вигнати їх. Усе тільки у твоїх руках.