— А якщо Хваріт не помилявся? Якщо вбивця — Віас, а Рюн не винний? Рюн усе одно мусить утекти з міста й перейти Кордон. Він не пройшов обряду, на нього полюватимуть. А він, між іншим, має таємне храмове ім’я.
Кару перевів погляд на Серізму:
— Хранителю, дозвольте мені відшукати Рюна Фея. Якщо він не вбивця, то погодиться допомогти. Він захоче виконати призначення свого друга.
Серізма задумливо мислеспитав:
— А якщо він-таки вбивця?
— Тоді, — Кару поклав долоню на руків’я меча, — я помщуся йому за хранителя Ювекса й за Хваріта.
— Я хочу скористатися правом помсти.
У залі Зібрання родин миттю запанувала тиша. Наґи, звісно, загалом неговіркі, але тут ішлося про тишу в наґів: усі присутні водночас припинили спілкуватися, закривши свідомість. До Зібрання родин входили представниці від кожної сім’ї Ха-тенґраджа. Усі вони як одна дивилися на голову Зібрання — стару наґиню Рато Сен.
Немолодим наґам не вдається начисто змінювати шкіру, коли вони линяють. Тому їхні обличчя й руки бувають укриті клаптями старої шкіри та луски, які називаються клаптями мудрості й сприймаються як ознака похилого віку та привід для поваги. Саме такий вигляд мала шанована всіма Рато Сен.
Вона спантеличено мислеперепитала:
— Віас Макероу, ви говорите про право помсти?
— Так.
Представниці родин, які сиділи півколом, порушили тишу й обмінялися стриманими мислевисловами. Вони були такі ошелешені, що забули про пристойність. Рато Сен з розумінням поставилася до поновлення мислешуму. Проте вона дуже розгнівалася на Сомнані Фей.
У середині півкола, утвореного наґинями, стояли навпроти один одного два стола, призначені для жінок з двох родин, чия суперечка розглядалася Зібранням. Від сім’ї Фей виступала старша дочка очільниці, Сомнані, яка була постійною представницею Фей у Зібранні. Вона, здавалося, геть не розуміла, про що говорить Віас Макероу. Рато Сен аж зубами скреготала від обурення, проте намагалася заради Сомнані тягти час, наражаючись на звинувачення в упередженості.
— Тобто ваша родина вимагає від родини Фей здійснення права помсти?
— Так.
Рато Сен хотілося кричати, бо Сомнані Фей усе ще сиділа з відстороненим виразом. Голова Зібрання навіть припустила, що Сомнані не відоме це поняття. «Лишенько! Вона справді нічого не второпала!» — подумала Рато й круто змінила наповнення своїх мислевисловів:
— Ви наполягаєте на виконанні дуже стародавнього звичаю, Віас Макероу!
— Цього вимагає сама справедливість.
— Я розумію. Проте, гадаю, декому з присутніх необхідні пояснення щодо суті звичаю, щоб виразно уявити, чого бажає родина Макероу.
Рато Сен не була в захваті від того, що доводилося мислемовити. Та її основним обов’язком було запобігання ворожнечі, й заради цього вона мусила стерпіти сором.
Віас нетерпляче підвелася, щоб заперечити, але голова стрільнула в неї жорстким поглядом і продовжила:
— Сядьте, Віас Макероу. Я знаю, що ви хочете мислемовити. Проте не можу цього дозволити, бо ви упереджені й ображені. Право помсти — дуже давній звичай, до нього вже не вдаються. Те, що ви про нього згадали, може свідчити про неповагу до Зібрання.
Повагавшись, Віас сіла. Сомнані Фей тільки тепер перемінилася на обличчі, неначе зрозуміла якусь загрозу. Голова не могла допустити, щоб Сомнані дала відповідь Віас, поки не знає, чого саме та вимагає. Рато Сен наражалася на звинувачення в упередженості, допомагаючи Сомнані, й посилала їй розлючені погляди, хоча й помітила вдячність в очах молодої наґині.
— Право помсти інакше називається сьозайн-те-шиктоль.
Ошелешена Сомнані скочила з місця:
— Нізащо!
— Сядьте, Сомнані Фей. Я не надавала вам слова.
Сомнані поспішно сіла. Не бажала гнівити голову Зібрання, чию прихильність до себе вже бачила. З місця Сомнані свердлила поглядом Віас. Тепер Рато Сен розгнівалася на обох.
— Це означає, що родина жертви має право призначити ката. Краще вживати такий вислів, Віас Макероу.
Віас нахилила голову. Рато Сен вела далі:
— Тобто родина Макероу вимагає дозволу на призначення ката із родини Фей для здійснення помсти за смерть Хваріта.
Зала повнилася ледь відчутними мислевисловами. Не всі як слід закрили свідомість. Голова гнівно оглянула присутніх. Їй спало на думку закрити засідання на тій підставі, що учасниці не дотримуються мислетиші. Але це було неможливо. Вона поважно й повільно передала наступний мислевислів:
— Тепер, коли всім зрозуміла суть справи, прошу мислевисловитися Сомнані Фей.