Сомнані подякувала голові, але не відвернула погляду від Віас. Вона підвелася й стиснула кулаки:
— Присягаюся перед Богинею, яка не залишає слідів: зроду не чула подібної нісенітниці. Як ви смієте наказувати таке нашій сім’ї? Хваріт Макероу — лише чоловік! Родина Фей відмовляється задовольняти цю вимогу!
Віас попросила в голови слова й мислевідповіла:
— Шановна Сомнані Фей, відмовлятися від сьозайн-те-шиктоля не дозволено.
— Це ж просто чоловік! — перебила Сомнані без дозволу взяти слово.
Рато Сен уже втомилася гніватися й просто спостерігала. Віас з крижаною усмішкою мисле мовила:
— Чоловік. Але передовсім — Макероу. Хваріт загинув до обряду виймання, отже, на ту мить ще належав до нашої родини. Тож маємо право помститися за його смерть за звичаєм сьозайн-те-шиктоль.
Сомнані трохи опанувала себе, попросила слова й відповіла:
— Цей Макероу загинув у Вежі сердець. Чоловіки родини супроводили його туди й відпустили до Вежі живим. Попрощавшись з Хварітом, почет зняв із себе обов’язок охорони. Переступаючи поріг Вежі, Хваріт перестав бути одним з Макероу. Як може належати до родини той, ким родина більше не опікується? Це безглуздя. Якби Хваріт загинув під час обряду виймання, ви хіба вимагали б призначити ката з-поміж хранителів?
Рато Сен відчула, що яскравий мислевислів Сомнані викликав у залі співчуття. Але вона закінчила його запитанням, на яке Віас відразу дала відповідь:
— Сомнані Фей, ваша думка така несусвітня, що її можна й не обговорювати. Але все-таки я ось що скажу. Коли мій брат Хваріт відвідував ваш дім, його там охороняли чоловіки сім’ї Макероу?
Сомнані загарчала, готова спопелити Віас поглядом. Та лише всміхнулася.
— Мовчите? Значить, Хваріт гостював у домі Фей без свого почту. Згідно з вашими міркуваннями в цей час Хваріт не належав до родини Макероу, адже був без супроводу. Чи я помиляюся?
Сомнані вибухнула гнівом:
— Рюн також чоловік! Він більше не член нашої родини! Чому жінки родини Фей мусять нести відповідальність за нього? Він нам ніхто.
Сомнані дарма це мислемовила. Рато Сен подумки розчаровано застогнала. Сомнані варто було зосередитися на тому, що почет попрощався з Хварітом і залишив його без зв’язків з родиною. Віас негайно вхопилася за помилку співрозмовниці:
— Ні, Рюн і досі Фей. Як і Хваріт, він не встиг вийняти серце. Це точно відомо. Отже, член родини Фей скоїв злочин проти члена родини Макероу. Для таких випадків і призначений звичай сьозайн-те-шиктоль.
Учасниці Зібрання, здавалося, погодилися з тлумаченням Віас. Навіть ті, які на початку вважали, що не варто вдаватися до аж такого жорсткого засобу, якщо йдеться про двох чоловіків, змінили свою думку. Сомнані відчула цю зміну настрою в залі та впала у відчай. Вона не могла збагнути, навіщо це знадобилося Віас.
«Що вона замислила? — міркувала Сомнані. — Макероу могли прийняти відшкодування. Ми ж пропонували. І навіть забагато, як за смерть чоловіка. Нерозумно відмовлятися від таких грошей. Призначати ката, щоб помститися за чоловіка? Якби ще за жінку...».
Раптом Сомнані усвідомила жахливу річ. Налякано зиркнула на Віас, задум якої тепер став очевидним, і насилу наважилася послати їй мислевислів:
— У такому разі... кого родина Макероу бажає призначити катом?
Віас пихато всміхнулася:
— У вашій родині є особа, яку всі поважають за знання правил пристойності й законів. З поваги та довіри до Само Фей Макероу призначають її катом Рюна Фея.
Сомнані Фей посилала на всі боки гострі обурені мислевислови. Хоча такі висловлення неприпустимі в залі Зібрання родин, голова їй пробачила. Віас уже залишила залу, а Сомнані досі не могла приборкати свої почуття. Гнівна стріла долетіла й до Рато Сен.
— Пані голово, як ви могли таке дозволити?
— Заспокойся, Сомнані. Ти сама бачиш, що всі членкині Зібрання погодилися з Віас. Як я могла відхилити її вимогу? Якби й далі зволікала, Віас вимагала б голосування й неодмінно домоглася б свого. Навіщо мені принижуватися заради твоєї родини?
Сомнані трохи охолола.
— Завжди буду вдячна за вашу підтримку, пані голово. Але чому я не здогадалася раніше, коли ця клята Віас відмовилася від грошей? Я ж і уявити не могла, що через смерть якогось там чоловіка вона згадає про сьозайн.
— Мислемов про звичай як належить! Не сьозайн. Що ще за дурниця? Сьозайн-те-шиктоль!
Сомнані здивувалася, що Рато Сен така прискіплива до слів, але відразу збагнула, чому її похибка неприпустима. Перед головою Зібрання на столі лежав згорток. Сомнані мимоволі вказала на нього. Її мислевислів неначе тремтів: