Стрункими наґи називають тонкі гнучкі стріли. Вони не вражають на смерть, їх використовують під час полювання: поранену ними дичину переслідують, доки вона не впаде від виснаження. Певна річ, цей спосіб годиться для травоїдних тварин, а от хижака струнка стріла тільки розлютить. Тому й виникло прислів’я: «Убити дракона стрункою стрілою», яке означає, що хтось здобув велику перемогу без особливих зусиль. Віас замислилася та дійшла висновку, що цей дарунок з натяком могла надіслати лише впливова славна родина — родина Сен.
Утішена Віас повернулася до своєї спальні й побачила там Каріндоль, яка сиділа, утупившись у простір.
— Як ти сюди потрапила? — здивовано усміхаючись, мислезапитала Віас.
Віас замкнула двері, коли виходила, тому чекала на бодай якесь пояснення або хоча б на усмішку у відповідь, але Каріндоль і не поворухнулася. Її обличчя нічого не виражало. Погляд сестри пронизував Віас, доводив до сказу. Того дня всі обсипали її вітаннями та хвалою, а в погляді Каріндоль було щось нахабне.
— Чому ти так дивишся?
— Що це в тебе? — Каріндоль указала на оберемок подарунків і листів.
Віас висипала все на стіл.
— Мені звідусіль прислали вітання й подарунки.
Каріндоль помітила той самий подарунок від родини Сен і зацікавлено мислеспитала:
— Хто це вітає тебе з тим, що вбила дракона стрункою стрілою?
— Це від Радіоль Сен.
— Тобто не голова родини Рато Сен, не старша дочка Шуйсін Сен, а Радіоль? Але все одно це впливова родина. Це честь. Такий незвичайний подарунок з глибоким значенням... Можна подумати, що жінки Сен турбуються про тебе, але насправді це зробили, щоб викрутитися. Адже підписано іменем Радіоль. А всім відомо, що її всі тримають за дурепу.
Від цього мислевислову тілом Віас пробіг холодок.
— Не знала, що тобі подобається зневажливо висловлюватися про подарунки, надіслані комусь іншому. Раніше ти так мислемовила тільки про чоловіків, які тобі не дісталися.
— Але я їх хоча б не вбивала.
Віас ледь не втратила самовладання. Не відвертаючи від неї погляду, Каріндоль підвелася й попрямувала до столу. З купи подарунків вона витягла розкішну мідну прикрасу — привабливу для наґів тим, що цей метал добре вбирає тепло.
— Залюбки носитиму.
Віас здавалася спантеличеною.
— Що... що ти хочеш мислемовити?
— Пригадай: кілька років тому ти загубила ключ від кімнати.
Віас негайно закрила свідомість. Тепер збагнула, чому сестру не зупинили замкнені двері. А також відчула, що байдужий вираз на її обличчі — тільки маска, якою прикритий страх. Милуючись прикрасою, Каріндоль вела далі:
— Я заходила до тебе.
— Коли це?
— У день обряду виймання — день загибелі Хваріта.
Віас крадькома глянула на ліжко. Каріндоль холодно зауважила:
— О, під ліжком у тебе щось сховане?
У Віас голова пішла обертом. «Вона й це знає? Якщо Карнідоль знайшла сайкер, мені кінець».
Віас зціпила зуби й приготувалася до захисту — що буде, те й буде. Але застигла, спостерігаючи, як Каріндоль надягає прикрасу. Якби вона замислила викрити Віас, то не випрохувала б цю дрібничку. Віас спало на думку, що йдеться про угоду. Вона пригадала попередній мислевислів, переданий сестрою, про подарунок, за допомогою якого можна «викрутитися». Нарешті на губах Віас заграла усмішка.
Каріндоль, уже з прикрасою, з таким самим байдужим виразом обличчя дивилася в стіну й вела далі:
— Так от, того дня...
— Що?
— Я така вдячна, що ти зі мною поділилася знаннями. Готувати зілля нелегко. Мені пощастило, що моя сестра на них знається.
Віас самовдоволено всміхнулася.
— Як захочеш спитати про зілля — заходь. Коли завгодно.
— Гаразд. Бувай!
Каріндоль пішла.
На самоті Віас замислилася над тим, хто від цієї угоди матиме більше зиску, й усвідомила, що все-таки у виграші Каріндоль. Їй було відомо, що Віас не займалася зіллям у спальні того дня, і вона забрала сайкер. Про всяк випадок Віас зазирнула під ліжко — меч зник. А ще Віас розлютило те, що Каріндоль отримала прикрасу, хоча це й не так важливо.
Утім, не все було однозначно. Певно, Каріндоль уважала, що родину невдовзі очолить усе-таки не Сомеро, а Віас. Тому прагнула не викрити сестру, а зіграти на її вразливості. Угода з Каріндоль, скріплена мідною прикрасою, таїла в собі небезпеку. Але колишні суперниці перетворилися на спільниць, і можна було вважати, що виграють обидві. Віас поміркувала й згадала, що останнім часом у домі якось дивовижно часто ламалися замки та зникали ключі. Значить, Каріндоль отримала таємний доступ ледь не куди завгодно. Віас відчула страх.