Рюн оклигав на світанку. Деякий час не міг збагнути, куди потрапив. Світ навколо перебував у незрозумілому русі, а сам він лежав у незручному положенні. Не відразу второпав, що висить на плечі у велетенського лекона.
Він закричав, щоб його поставили на землю, та лекон мовби нічого й не чув. Рюн здогадався, що це був мислекрик, а не звук, і скористався голосом:
— Пусти мене, будь ласка.
Цього разу Тінахан почув. Почули також Біхьон з Нані та Кейґан, які йшли попереду. Кейґан роззирнувся й зупинив загін. Ставши на ноги, Рюн трохи заспокоївся. Навіть спромігся на дружню усмішку тим, хто мав опікуватися ним у тривалій подорожі. Але усмішка почала сповзати з обличчя Рюна, коли він побачив, що Кейґан до нього наближається.
— Ти Кейґан Дракар, чи не так?
— Так, Рюне Фею. А ти й справді син Юсбі? Чим доведеш?
Рюн гнівно вигукнув:
— У мене сайкер! Це достатній доказ. Власник сайкера сказав, що я його син.
— Юсбі особисто це тобі мислемовив?
— Авжеж.
Кейґан похитав головою.
— Юсбі, якого я знав, такого б не вчинив. Він був розсудливий. От коли моє життя висіло на волосині, він відрізав ліву руку, щоб нагодувати мене.
Очі Рюна покруглішали. Біхьон і Тінахан водночас здригнулися, але з роззявленими ротами чекали на продовження.
— Якби якісь чутливі недоумки сказали, що цей вчинок є прикладом рідкісного милосердя, самовідданості або великої жертви, Юсбі ошаленів би з люті. Він-бо вирішив відтяти собі руку цілком обдумано, бо врахував три причини. По-перше, він краще володів правицею. По-друге, ходити на одній нозі неможливо. А по-третє, у наґів руки відростають наново. Цих підстав було достатньо, і Юсбі не вагаючись віддав мені ліву руку. Он який він був. Сам я не впевнений, що зміг би так, навіть якби теж був здатен відростити нову руку.
Рюн подумав, що теж не зміг би так. Кейґан суворо додав:
— Тож, Рюне Фею, нізащо не повірю, що Юсбі став би переказувати тобі це марновірство. Бо для наґів поняття «батько» — марновірство.
— Але він це мислемовив мені. І я йому повірив.
— Не може бути.
Кейґан знову похитав головою. Рюн оскаженів:
— Тоді поясни, чому це такий розсудливий наґ відрізав заради якогось безбожника ліву руку? Чи не є саме цей вчинок марновірством і безглуздям? Що між вами відбувалося? Ким ти був для мого батька?
Кейґан наморщив чоло й глянув на Рюна. Його губи були щільно стиснуті.
За мить він витяг з-за пояса сайкер, передав Рюну й стомлено мовив:
— Я не зобов’язаний тобі пояснювати.
— Що?
— Не зобов’язаний пояснювати! Забудь усе. І ти можеш нічого не казати. Я все одно не повірю, що Юсбі міг уважати себе чиїмось батьком. Мені однаково, син ти йому чи ні.
— Стривай! Ти хочеш припинити розмову, а я — ні. Розповідай! Ким ви були один для одного?
— Спитай когось іншого.
Кейґан відвернувся, а Рюн нетерпляче вигукнув:
— Мені нема в кого спитати! Тільки ти можеш розповісти. Єдина особа, яка знала мого батька, хоче мене вбити.
Кейґан хотів уже піти, удати, ніби не чує, коли дивне відчуття змусило його обернутися. Рюн бився в страшних судомах.
— Рюне, що з тобою? — здивувався Кейґан.
Стривожені Біхьон і Тінахан скочили зі своїх місць і кинулися до Рюна. Але той не міг відповісти, скорчений судомами. Кейґан за плечі притиснув його до землі. Наґ так нічого й не сказав, хоча у свідомості захлинався криком: «Сестра зібралася мене вбити! Сестра зібралася мене вбити!».
Рюн несамовито мислекричав, а Кейґан, нічого не розумів і не міг йому зарадити. Біхьон і Тінахан стояли поряд і лише розгублено дивилися. Рюн захлинався хвилею злості, а троє чудовиськ байдуже спостерігали. Ледь не збожеволівши від люті, Рюн нарешті заговорив:
— ... збирається... мене...
— Та наґиня, що захопила розум велет-орла? Вона збирається тебе вбити? Мене якраз це й цікавило. Про який сьозайн-те-шиктоль вона говорила, якщо ти — чоловік? Сталося непорозуміння?
Рюн знову заволав подумки: «А щоб ти скис! Річ не в дрібному непорозумінні, не в тому, що я — шалапут і когось образив. Само Фей збирається мене вбити!».
Проте цей жорсткий мислевислів не мав жодного впливу на трійцю безбожників. Вони чекали на пояснення. Рюн не стерпів, різко смикнувся й відштовхнув чоловіка, який його не розумів.
— Ти чого? — Кейґан насупився.