— Ось і ви нарешті! — у розпачі вигукнув Беском, коли Френк о пів на одинадцяту зайшов до його кабінету. — На біржі ціпи на все пішли вгору, крім акцій ваших підприємств. Ріган хоче пустити вам кров. Ніколи б не подумав, що він може виявити таку силу! Ми не здатні витримати цей натиск, нам кінець. Ми роздавлені — і ви, і я, і всі ми…
Ніколи ще Френк не був таким спокійним, як зараз. “Якщо все втрачено, чого ж хвилюватися?” — міркував він. Не будучи великим фахівцем у біржовій грі, він усе-таки раптом побачив просвіток, якого не помітив великодосвідчений Беском.
— Не переймайтеся так, — порадив Френк, обмірковуючи план, який з кожною секундою набирав дедалі чіткіших обрисів. — Закурімо і обговорімо становище.
Беском нетерпляче махнув рукою.
— Та почекайте ж, — заблагав Френк. — Слухайте! Ви кажете, що мені кінець?
Маклер кивнув.
— І вам теж? Той знову кивнув.
— Виходить, ми з вами розорені, розорені вщент, — продовжував Френк розвивати дозрілий у нього в голові плай. — А для вас і для мене зовсім ясно, що не може бути нічого гірше повного, абсолютного, стовідсоткового, остаточного руйнування.
— Ми гаємо дорогоцінний час, — запротестував Беском, кивком голови все-таки даючи зрозуміти, що він згодний з цим висновком.
— Що ж нам залишилося втрачати, якщо ми з вами розорені, як ми щойно визнали? — с посмішкою вимовив Френк. — Якщо людина розорена вщент, то яке їй діло до часу, до купівлі, до продажу акцій. Усе це марно. Усі цінності перестали тепер для нас існувати. Чи зрозуміло це вам?
— Ну і що ви пропонуєте? — запитав Беском з відчайдушним спокоєм. — Мене розорили, я вилетів у трубу, та ще й з тріском!
— Ось тепер ви мене зрозуміли! — зрадів Френк. — Ви — член біржі. Так хто ж вам заважає брати участь у грі? Продавайте або купуйте. Робіть усе, що вам заманеться. І мені теж. Нам нічого втрачати. Скільки б ви не віднімали від нуля, все одно буде нуль. Ми програли все, що мали. А тепер нумо програвати те, чого в нас немає.
Беском ще намагався якось протестувати, але Френк подолав його опір.
— Пам’ятайте: скільки б ви не віднімали від нуля, все одно буде нуль.
І ось Беском, на пораду Френка, але діючи вже не як його маклер, а на власний страх і ризик, вдався до найшаленішої фінансової авантюри.
— Ну, ось і все, — зі сміхом сказав Френк о пів на дванадцяту, — тепер ми можемо вийти з гри. Пам’ятайте: наше становище зараз аж ніяк не гірше, ніж воно було годину тому. Тоді ми були на нулі. І зараз на нулі. Тепер можна оголосити про розпродаж майна.
Беском важко опустився в крісло й узявся за слухавку, аби віддати розпорядження припинити боротьбу й оголосити беззастережну капітуляцію, як раптом двері розчинилися і почувся приспів давньої піратської пісні. При перших її звуках Френк вирвав слухавку з рук маклера і кинув її на важіль.
— Зачекайте! — закричав Френк. — Слухайте!
І вони почули:
А далі з’явився і сам Генрі з величезною валізою, але вже не з тією, що була в нього ранком. Побачивши його, Френк підхопив приспів.
— Що трапилося? — запитав Беском у Чарлі Тіпері.
Друг Френка був як і раніше у фраці, але мав якесь сіре й натомлене після безсонної ночі і численних хвилювань обличчя.
Тіпері вийняв із внутрішньої кишені і вручив Бескому три чеки на мільйон вісімсот тисяч доларів. Беском зажурено похитав головою.
— Занадто пізно, — сказав він. — Це лише крапля в морі. Покладіть їх назад до кишені. Навіщо кидати гроші на вітер?
— Заждіть-но! — вигукнув Чарлі Тіпері, вихопив валізу з рук Генрі, що продовжував співати, і відкрив її. — А це вам допоможе?
“Це” складалося з величезного стосу акуратно складених пачок облігацій і цінних паперів із золотими краями.
— Скільки тут? — схвильовано запитав Беском, і в очах його сяйнули іскринки сміливості.
А Френк, уражений несподіваною підмогою, перестав співати і завмер з розкритим ротом. Та коли Генрі витяг із внутрішньої кишені ще дванадцять індосируваних чеків, Френк і Беском заніміли і вирячили очі, бо кожен чек був на мільйон доларів.
— І ми можемо дістати ще скільки завгодно там, де роздобули це, — недбало кинув Генрі. — Досить твого, Френку, слова, і ми зітремо цю банду “ведмедів” на порох. А тепер до діла! Усі тільки й говорять, що ти вщент розбитий. Покажи-но їм, де раки зимують! Розори всіх до одного, хто поліз на тебе! Витруси з них усе золото аж до золотих годинників і коронок на зубах.