Він підійшов до валізи разом із Генрі, і коли їхні руки водночас простяглись до неї, лейтенант Берн також запропонував свої послуги.
— Мені здається, що поки ми ще не домовились, валізу нестиму я, — сказав Генрі.
— Авжеж, авжеж, — погодився Чарлі Тіпері. — Тільки не гаймо дорогого часу. Адже нам ще треба домовитися про ціну. Ходім! Мерщій!
Розділ XXIX
Мораторій, що його проголосив уряд Сполучених Штатів, допоміг урегулювати становище на біржі: акції перестали падати, а деякі навіть почали рости в ціні. Всі акції, але за винятком акцій тих підприємств, які належали Френкові й на які нападався Ріган. А той, не залишаючи своїх атак, знецінював їх і з радістю спостерігав, що на біржу викидають величезні партії акцій «Темпіко петролеум» і викидає їх, очевидно, Френк.
— Тепер настав час, — повідомив Ріган своїх спільників. — Продавайте і купляйте. В обох випадках ви виграєте. І не забувайте за список підприємств, що я вам дав. Продавайте тільки їхні акції і намагайтеся якнайшвидше віддавати їх покупцям. Вони й далі падатимуть. А решту купуйте. Купуйте на все, що дістанете від продажу, і знову продавайте. Програти ви не можете, а, збиваючи ціни тих акцій, ви вб’єте одним заходом двох зайців.
— А ви що робитимете? — спитав його один із спільників.
— Я? Я не купуватиму, — відповів Ріган. — Хай це вас переконає, що я дав вам чесну пораду. Я не продавав жодної акції, крім тих, що зазначені в списку, і мені нема чого й повертати. Я відразу розраховуюся з ними і тримаюся тільки списку. В цьому й полягає мій план, і ви можете взяти в ньому участь: продавати й відразу розраховуватися з покупцями.
— Нарешті ви прийшли! — в розпачі скрикнув Беском, коли Френк о пів на одинадцяту з’явився в його кабінеті. — На біржі все йде вгору, крім ваших акцій. Ріган жадає крові. Я ніколи не думав, що в нього стільки сили. Цього ми вже не витримаємо. Ми пропали. Нас немає — ні вас, ні мене, нікого з наших.
Френк, одначе, ніколи ще не був такий спокійний, як тепер. «Навіщо хвилюватися, коли все вже загинуло?» — міркував він.
І хоч не знайомий з усіма тонкощами біржової гри, він усе-таки вгледів просвіток, якого Беском, що знався на цій грі досконало, не помітив.
— Не хвилюйтеся, — порадив Френк, і його невиразний план набував дедалі реальніших форм. — Закурімо та поговоримо про наші справи.
Беском нетерпляче махнув рукою.
— Почекайте ж бо, — наполягав Френк. — Дивіться й слухайте. Ви кажете, що я пропав?
Маклер кивнув головою.
— І ви пропали?
Той знову кивнув.
— Значить, ми зруйновані, геть-чисто зруйновані, — розвивав Френк свою нову ідею. — Отже, для вас і для мене цілком ясно, що не може бути гіршого за абсолютне, цілковите, стовідсоткове знищення.
— Ми марно витрачаємо дорогоцінний час, — запротестував Беском, кивнувши, проте, головою на знак згоди.
— Що ж нам тепер втрачати, якщо нас зруйновано? — усміхнувся Френк. — Якщо людина знищена, то яке їй діло до часу, до купівлі, продажу чи взагалі до чогось?
— Ну, й що ж ви пропонуєте? — спитав Беском, з відчаю раптом заспокоївшись. — Мене зруйнували, геть-чисто зруйнували.
— Ось тепер ви мене зрозуміли! — зрадів Френк. — Ви — член біржі. Тож ідіть туди, купуйте, продавайте, робіть усе, що вам заманеться. Нам нічого втрачати. Скільки не віднімай від нуля, все одно лишається нуль. Ми програли все, що мали, і навіть більше. Тож тепер програватимемо те, чого в нас немає.
Беском знизав плечима й хотів заперечити, але Френк остаточно переміг, сказавши:
— Пам’ятайте, хоч би скільки ви віднімали від нуля, все одно залишиться нуль.
І найближчої години Беском уже не як Френків маклер, а як самостійний біржовик пустився в найшаленіші біржові операції.
— Ну, от і все, — засміявся Френк о пів на дванадцяту, — тепер ми можемо вийти з гри. Пам’ятайте, що ми маємо не менше, ніж мали годину тому. Ми тоді були нуль. І тепер ми — нуль. Тепер ми будь-якої хвилини можемо оголосити про своє банкрутство.
Беском важко опустився на стілець, узяв трубку телефону і вже хотів був дати розпорядження припинити бій та визнати свою поразку, коли це раптом розчинилися двері й крізь них долинула знайома піратська пісня. Френк, почувши її, вирвав трубку з рук свого маклера її поклав її на апарат.
— Стривайте! — вигукнув він. — Слухайте!
І вони почули пісню: