Голос совісті, що вже промовляв з інтонаціями Нейта Гоппенстенда, підказав, що було б незле хоча б частину суботи та неділі присвятити підручникам. Мені треба було прочитати два параграфи з геології, два — з соціології та сорок сторінок історії (середньовіччя одним махом), а також відповісти на кілька питань щодо торговельних шляхів.
«Та дійду я до цього, не турбуйся! Сказано, дійду, — повідомив я голос. — Неділя — мій день навчання. Можеш покластися на це. Надійно, як у банку».
В неділю я дійсно деякий час читав про мікрогрупи, макрогрупи та про групові санкції. Читав я про них між здачами. Потім гра стала цікавішою, і моя соціологія опинилася на підлозі під канапою. Лягаючи спати в неділю — пізно вночі — мені спало на думку, що мій виграш не лише зменшився, замість того щоб зрости (Ронні тепер немов би навмисно намагався опинитися зі мною за одним столом), та ще й не вельми я просунувся у навчанні. Крім того, не зробив одного телефонного дзвінка.
«Якщо ти дійсно хочеш засунути туди руку, — сказала Керол, усміхаючись своєю незвичайною, легкою усмішкою, що переважно складалася з ямочок і виразу очей. — Якщо ти дійсно хочеш засунути туди руку».
Посеред танців у суботу ми з нею вийшли покурити. Вечір був теплий, і попід північною цегляною стіною «Ленджілла» у світлі місяця, що сходив над Чедбурн-голом, обіймалися і цілувалися не менш ніж двадцять пар. Ми з Керол приєдналися до них. І незабаром моя рука була вже під її светром. Я потер великим пальцем гладеньку тканину чашечки її ліфчика, відчуваючи, як твердне горбик її пипки. Моя температура підіймалася. І її теж, як я відчув. Вона подивилася мені в обличчя, все ще зімкнувши пальці на моїй шиї, і промовила: «Якщо ти дійсно хочеш засунути туди руку, гадаю, ти винен декому телефонний дзвінок, адже так?»
«У мене є час, — сказав я собі, поринаючи в сон. — Сила-силенна часу на навчання, сила-силенна часу, щоб зателефонувати. Сила-силенна часу».
14
Скіп Кірк провалив контрольну з антропології (відповівши на половину питань навмання) й отримав п’ятдесят вісім балів. Він отримав С з мінусом за контрольну з вищої математики, тай то лише тому, що ці теми частково пройшов в останньому класі школи. На соціології, куди ми ходили разом, він дістав за контрольну D з мінусом, ледь дотягши до сімдесяти.
Та проблеми були не тільки в нас. Ронні, щасливчик у «чирві» — понад п’ятдесят баксів за десять днів гри, якщо йому вірити (тільки ніхто не вірив до кінця, хоча ми й знали, що він виграє) — був повним невдахою в навчанні. Він провалив французьку, а також твір про краватки — ми відвідували один семінар («Клав я на їхні краватки, я їм у «Макдональдзі»», — заявив Ронні), і ледь-ледь витягнув історію (її ми слухали в різних викладачів), встигнувши перед самою парою переглянути конспект когось зі своїх шанувальників.
Кербі Макклендон перестав голитися і почав гризти нігті поміж роздачами. А ще він почав частенько прогулювати заняття. Джек Фрейді переконав свого консультанта виписати його зі статистики, хоча термін виписок офіційно скінчився.
— Я пустив сльозу, — зізнався він мені буденним тоном, коли ми у вітальні до глибокої ночі полювали на «стерво». — Навчився цього в драмгуртку.
За кілька ночей, коли я зубрив, до мене постукав Ленні Дорія (Нейт уже годину як вирубився і спав сном праведника без академічних заборгованостей) і запитав, чи не напишу я роботу про Кріспа Аттіка. Він чув, що я це вмію. «Добре заплачу, — переконував мене Ленні, — я зараз у виграші на десять баксів». Я сказав, що, на жаль, не можу йому допомогти, бо й сам ще не здав кілька робіт. Ленні кивнув і вислизнув геть.
У Ешлі Райса по всьому обличчі повискакували жахливі гнояки, Марк Сент-П’єр почав ходити уві сні, після того як за один катастрофічний вечір програв майже двадцять баксів, а Бред Візерспун побився з хлопцем з першого поверху. Хлопець невинно пожартував — згодом Бред і сам визнав, що жарт був невинний — та Бред, який щойно в трьох з чотирьох партій нарвався на «стерво» і просто жадав промочити обсмалене цигарками горло кока-колою з автомата на першому поверсі, був налаштований далеко не невинно. Він обернувся, викинув непочатий напій у пісок найближчої урни для недопалків і заходився працювати кулаками. Розбив хлопцеві окуляри, розхитав зуб. Так Бред Візерспун, зазвичай небезпечний не більше, ніж мімеограф з бібліотеки, став першим з нас, хто потрапив на дисциплінарну комісію.