О чверть на десяту мій брат, який, коли може, ніколи не приїжджає нікуди до заходу сонця, в’їхав у ворота. Його дружина, з якою він був одружений вісім місяців, красуючись у пальті з коміром зі справжньої норки, несла пудинг, а Дейв — миску жовтої квасолі. З усіх людей на землі тільки мій брат був здатний додуматися тягти через кордони округу запечену квасолю на святкування Дня подяки. Він хороший хлопець, мій брат Дейв, старший за мене на шість років. У 1966-му — бухгалтер у невеликій компанії, що володіла мережею з півдесятка бургерних у Мейні та Нью-Гемпширі. До 1996 року бургерних стало вісімдесят, а мій брат, разом зі ще трьома партнерами, став власником фірми. Він коштує три мільйони доларів, у всякому разі, на папері, і тричі йому робили шунтування. По шунтуванню на мільйон, десь приблизно так.
Слідом за Дейвом і Кеті з благодійного зібрання повернулася мама, припорошена борошном, збадьорена зробленим добрим ділом і в нестямі від радості, що обидва її сини вдома. Знявся веселий гомін. Наш батько сидів у куточку, слухав, сам нічого не говорив… але посміхався, і його дивні очі з розширеними зіницями переходили з обличчя Дейва на моє, потім знову на Дейвове. Думаю, його очі реагували на наші голоси. Дейв запитав, а де Еннмарі. Я відповів, що ми з нею вирішили деякий час не зустрічатися. Дейв почав було питати, чи означає це, що ми…
Та перш ніж він встиг закінчити, мати і дружина нагородили його отими м’якими, але рішучими жіночими стусанами, мовляв, «не зараз, друже, не зараз». Побачивши, як широко розплющилися мамині очі, я збагнув, що згодом вона теж захоче поставити мені кілька питань. І, найімовірніше, не кілька. Мамі було потрібна інформація. Матерям вона завжди потрібна.
Якщо не брати до уваги, що Еннмарі обізвала мене довбаним придурком, і що час від часу я думав про те, що поробляє Керол Джербер (головно чи не передумала вона щодо повернення і чи не святкує День подяки зі старим добрим і готовим до армії Саллі-Джоном), свята пройшли досить добре. У четвер і п’ятницю в нас перебувала, здається, вся родина: снували по будинку, гризли індичі ніжки, дивилися футбол у телевізорі й волали під час захопливих моментів, рубали дрова для кухонної плити (до недільного вечора полін мамі вистачило б, щоб цілу зиму опалювати будинок однією лише плитою, якщо б їй заманулося). Після вечері ми їли пиріг і грали в скрабл. Родзинкою розваг стала грандіозна сварка між Дейвом і Кеті через будинок, який вони планували купити. Кеті запустила тапервером із залишками частування в мого братика. За роки дитинства я добряче натерпівся від Дейва і з великим задоволенням дивився, як пластмасовий контейнер з гарбузовим пирогом відбився від його скроні. Люди, це було весело.
Але під усім приємним, під простою радістю, яку відчуваєш, коли вся сім’я зібралася, ховався страх перед тим, що станеться, коли я повернуся до коледжу. Я урвав годину для занять пізно ввечері в четвер, коли залишки бенкету були завантажені в холодильник і всі розійшлися спати, і ще дві години по обіді в п’ятницю, коли потік родичів трохи перервався, а Дейв з Кеті, тимчасово дійшовши згоди, пішли подрімати, як на мене, дуже шумно.
Я й далі відчував — насправді твердо знав — що можу наздогнати. Однак знав і те, що сам не зумію, та й з Нейтом теж. Мені треба було вступити в союз з кимось, хто розумів самовбивчу привабливість вітальні третього поверху, знав, як шугає по жилах кров, коли хтось починає ходити піками, силкуючись виманити «стерво». З кимось, хто розумів первісний захват, коли вдавалося втулити Ронні la femme noire.
Це має бути Скіп, вирішив я. Навіть якщо Керол повернеться, вона ніколи не зрозуміє ситуацію з моєї перспективи. Ні, виринути з виру і плисти до берега повинні ми зі Скіпом. Я гадав, якщо об’єднати сили, можна прорватися обом. Не те щоб я дуже переймався за Скіпа. Зізнаватися в такому ницо, але це правда. До суботи я встиг добряче покопирсатися у себе в душі й зрозумів, що головно дбаю про себе, головно мене турбує Номер Шість. Якщо Скіп хотів використати мене, чудово. Бо я, безумовно, хотів його використати.
До полудня суботи я вчитався в геологію на стільки, щоб зрозуміти: мені потрібна допомога, щоб розібратися в деяких поняттях, до того ж термінова. До кінця семестру очікувалися ще дві великі перевірки знань — серія заліків і підсумкові іспити. Щоб зберегти стипендію, мені необхідно було скласти їх дійсно добре.
Дейв і Кеті поїхали в суботу близько сьомої вечора, все ще гризучись (та вже добродушніше) через будинок, який збиралися купити в Повналі. Я влаштувався за кухонним столом і почав читати соціологію, про групові санкції. На вигляд зводилося все до того, що й останні ідіоти повинні мати когось, на кого можна срати. Концепція не з втішних.