— А з чого ти, Дірко, взяв, що це він?
Хоча повної впевненості в мене немає — ніколи його про це не питав — та я гадаю, що Скіп вжив прізвисько навмисне, щоб ще дужче вивести Дірку з рівноваги. Але так чи інакше, це спрацювало. Дірка хотів був зірватися, та поглянув на Еберсоула й добре зважив варіанти. Над його коміром з’явилася червона смужка. Я зачаровано спостерігав, як вона повзе догори. Трохи схоже на диснеївський мультфільм: Дональд Дак намагається вгамувати свою лють. Знаєш, що це неможливо взагалі; інтрига полягає в тому, на скільки його вистачить зберігати хоч подобу тверезого глузду.
— Думаю, ти й сам знаєш відповідь, Скіпе, — нарешті промовив Дірка. — Стоуклі Джонз носить плащ з дуже специфічним символом на спині. — Він узяв принесену з собою теку, дістав аркуш паперу, роздивився, тоді повернув так, щоб було видно і нам. Зображення нікого з нас особливо не здивувало. — Ось цим символом. Його вигадала комуністична партія невдовзі після Другої світової і він означає «перемогу через інфільтрацію». Відомий серед підривних елементів як «Зламаний хрест». До того ж він здобув популярність у радикалів з нижчих класів у містах, на зразок «Чорних мусульман» та «Чорних пантер». А що на плащі Стоука Джонза цей символ бачили задовго до того, як він з’явився на стіні нашого гуртожитку, то, гадаю, не потрібні конструктори ракет, щоб…
— Девіде, це ж лайно собаче! — вигукнув Нейт, встаючи. Він зблід і тремтів, та не зі страху, а швидше від гніву. Чи чув я коли-небудь раніше, щоб він прилюдно вжив слово «лайно»? По-моєму, ні.
Ґарретсен подарував моєму сусідові по кімнаті свою доброзичливу усмішку. Еберсоул звів брови з ввічливою цікавістю. Дірка сторопів. Гадаю, вже від кого, від кого, а від Нейта Гоппенстенда він проблем не очікував.
— Цей символ базується на англійських військово-морських сигналах прапорами і вживається на позначення ядерного роззброєння. Його вигадав видатний англійський філософ. По-моєму, йому навіть титул сера дали. Казати, що його придумали росіяни, Господи спаси! І цього вас навчають у РОТК? Такого ось лайна?
Нейт гнівно дивився на Дірку, вперши руки в боки. Дірка вибалушився на нього, геть збитий з пантелику. Так, цього саме в РОТК і навчили, а він заковтнув разом з гачком, жилкою і грузилом. Це наводило на питання: а чого ще наковталися хлопці в РОТК?
— Гадаю, ці відомості про зламаний хрест дуже цікаві, — спритно втрутився Еберсоул, — і ця інформація, безумовно, корисна, за умови, звісно, якщо вона точна…
— Цілком точна, — вступив Скіп. — Берт Рассел, а не Джо Сталін. Англійська молодь носила цей знак, коли п’ять років тому протестувала проти розміщення в англійських портах атомних підводних човнів США.
— Так точно, бля! — вигукнув Ронні, розтинаючи повітря кулаком. Десь приблизно за рік «Пантери», яким, скільки мені відомо, до лампочки був знак миру Бертрана Рассела, так само махали кулаками на своїх мітингах. І, ясна річ, далі в майбутньому, через двадцять чи близько того років, усі ми, промиті дітки шістдесятих, робили те ж саме на рок-концертах. «Брю-у-у-у-у-у-у-ус! Брю-у-у-у-у-у-у-ус!»
— Давайте, наші! — зі сміхом проспівав Г’ю Бреннен. — Вперед, Скіпе! Вперед, Нейте-молодче!
— Стеж за словами, тут же заступник декана! — гаркнув Дірка на Ронні.
Еберсоул проігнорував матюк і випади з гальорки. Його скептично-зацікавлений погляд був прикований до мого сусіда по кімнаті та до Скіпа.
— Навіть якщо все це правда, — промовив він, — проблема все одно залишається, чи не так? Думаю, ви зі мною погодитеся. Акт вандалізму та публічна непристойність залишається. І відбулося це в час, коли платники податків дивляться на студентську молодь усе критичнішим поглядом. А наш навчальний заклад, панове, залежить від платників податків. Тож мені здається, нам усім слід було б…
— Над цим задуматися! — зненацька верескнув Дірка. Щоки в нього до цього моменту стали майже фіолетовими, чоло всіяв цілий рій нехороших, схожих на тавро, червоних плям, а поміж очима швидко-швидко запульсувала велика вена.
Перш ніж Дірка встиг додати ще щось, а мав він, очевидячки, сказати багато, Еберсоул поклав долоню йому на груди, змушуючи замовкнути. Дірка якось аж здувся. Йому дали шанс, а він його змарнував. Пізніше він, напевно, скаже собі, що все через втому. Поки ми весь день сиділи в теплі, затишній вітальні, граючи в карти і свердлячи дірки в своєму майбутньому, Дірка надворі відмітав сніг і посипав доріжки піском, щоб старенькі професори психології з крихкими кістками не впали і не зламали собі бедро. Він втомився, реакція сповільнилася, та й взагалі цей нікчема Еберсоул не дав йому чесної можливості проявити себе. Тільки в цей момент від усього цього користі було щось небагато. Його відтерли на задній план. Дорослий знову взяв усе в свої руки. Татко все владнає.