— Ваша велебносте, — промовив Інквізитор, оглядаючи книгу, — звісно, я міг би спілкуватися з вами, як давній приятель, хоча мій візит має і офіційну підставу... Адже я поділився цією новиною з Його Святістю, не порадившись із вами. Гадаю, ви пробачите мені. Але оминути Його Святість ніяк не можна.
Ґвардіан розвів руками.
— Було б дивно, якби я мав щось проти, — у його голосі відчувалося розчарування. — Отже, ви спілкувалися з Його Святістю?
— Так. Я був у Римі. Його Святість прийняв мене, виділив кошти на дорогу та охорону і благословив на добре діло. Отже, мені хотілося б уважно і якомога детальніше обстежити книгу, щоб написати звіт Його Святості.
— Себто ви хотіли б зостатися на самоті?
— Саме так.
— Гаразд. Вам принесуть вино і воду. А коли стомитеся і захочете спати, за дверима чекатиме брат Дезидерій, який проведе до вашого покою.
Інквізитор не вперше мав справу з диявольськими книгами, більшість із яких жахали сторінками яскраво-багряної барви, вона обпалювала очі кожного, хто намагався щось у них вичитати, але Інквізитори були озброєні спеціальними окулярами й ці сторінки для них страшними не були. Вони давно вже прочитали й дослідили «Велику книгу», що містить Ключі Соломона й Чорну Магію всіх пекельних сил Великого Агріппи, здатних виявити всі таємні скарби й змусити підкорятися всіх духів, «Чудову книгу папи Льва», «Великого Альберта» з його чоловічими й жіночими таємницями й «Малого Альберта» з дивовижними секретами натуральної і кабалістичної магії, «Червоного дракона, або Мистецтво керувати Духами», «Чорного дракона, або Пекельні сили, підлеглі Людині», «Чорну курку, або Курку, що несе золоті яйця» й чимало інших ґрімуарів.
Книга, яку він зараз гортав, теж містила пентаклі, описи талісманів, лікувальні рецепти, молитви, магічні формули й заклинання, а також Sanctum regnum — спосіб укладення угоди з духом, без чого неможливо ні на кого наслати вроки, імена головних духів Пекла, способи пошуку скарбів, лікування хвороб, довгий список імен Диявола та інші традиційні й давно відомі речі, але от творення незліченної армії з двійників покійних воїнів — це й було те, за чим так усі полювали. З такою армією, яка могла виростати, мов за помахом чарівної палички, до неймовірних розмірів, можна й світ захопити.
Інквізитор скинув окуляри і потер долонею чоло. Місто вже заснуло, довкола запанувала тиша. Він налив собі з карафки вина, надпив і замислився. Можливо, він зробив помилку, що повідомив про лист від ґвардіана Його Святість. Два тижні тому він прибув до Рима, заночував у монастирі, а з самого ранку вже сидів у папи під дверима його спальні. Звідти саме вийшов лікарський консиліум з нічним горщиком, голосно дискутуючи на тему його вмісту, а точніше кольору і запаху. З того, що зрозумів Інквізитор, йшлося про чергове розвільнення і проблеми зі шлунком. Подискутувавши, медики передали горщика слузі, який смиренно очікував неподалік, і вийшли з почекальні. Слуга відчинив вікно, вихилився разом з горщиком, і за мить пролунав плюскіт. Відтак слуга зник. Інквізитор не витерпів і собі відчинив вікно та визирнув: унизу під вікном стояло корито, куди й зливали усі нечистоти, а потім, вочевидь, кудись вивозили. В цей час вийшов з покою папа, Інквізитор поквапився поцілувати йому руку, але папа його обняв за плечі:
— Брате мій, не треба церемоній. Ми з вами надто давно знайомі.
Папа дуже постарів і підупав на силах, говорив ледь не пошепки, Інквізитору доводилося прислухатися. Вони вийшли до сніданкового покою, слуги підсунули їм крісла і відійшли. Папа взяв гроно білого винограду і став, не кваплячись їсти.
— Ось так виглядає мій сніданок, — промовив він. — Але ви можете їсти що вам завгодно.
Інквізитор поклав собі на тарілку хліба й сиру, скропив їх оливковою олією і промовив:
— Я, Ваша Святосте, готовий рушати далі.
— Мусите поспішати. Там, куди ви їдете, уже зібралися темні хмари. На жаль, ми не встигли добути празьку «Біблію диявола». Королева Христина приспала нашу пильність. Тому тепер на вас уся надія. Можливо, їхній ґвардіан буде мати іншу думку щодо розміщення манускрипту. Можливо, він не забажає з ним розлучатися, то я, щоб ви знали, даю вам вільну руку. Ви можете діяти залежно від обставин будь-яким чином. Аж до... самі розумієте. В Амстердамі вас чекатиме наш іспанський ґалеон з досвідченими військовими. До Амстердама ви доберетеся суходолом, так буде швидше і зручніше. Я вам виділив дуже зручну карету і надійний супровід. Чи чули ви щось про принца Хуана?
— Авжеж, Ваша Святосте. Він подався домовлятися з козаками про допомогу... у відомій вам справі.
— Так... це добре. Він теж отримав наше благословення... — Папа подивився уважно на Інквізитора і прошепотів, роблячи паузу після кожного слова: — Я... хочу... мати її... у Римі... Ви мене зрозуміли?
«Чому не в Мадриді?» — подумав Інквізитор, але волів не сперечатися. Він знав, що Папська держава — Stati della Chiesa — перебуває в сумному фінансовому стані, і, можливо, бажання добути «Біблію» не таке вже й богоугодне, а скоріше захланне.
Наступного ранку ґвардіан запросив Інквізитора до себе на сніданок і почув те, про що й сам здогадувався.
— Ваша велебносте, — почав Інквізитор, дбайливо витираючи хустинкою вуста після спожитого яйця, — я не буду завивати мету свого візиту ані в полотна, ані в голландські мережива. Мета мого візиту до Львова й до вас пов’язана з тими випробуваннями, перед якими змушені ми постати. Сатана тріумфує. Раніше він тільки лякав, але зараз уже став всемогутнім паном, якого боїться світ і намагається змилосердити. Сатана постає в безлічі образів, він стає богословом, іде на пущу й спокушає та мучить святих отців, він сіє в душах їхніх тисячі сумнівів і вагань, він іде в монастир і збуджує натомлений мозок монахів найзвабнішими видіннями, він провідує добропорядних жінок і примушує їх до сороміцької розпусти. І що самовідданіша боротьба церкви з ним, то могутнішим стає Сатана. Біснуватість перемагає, Сатана знущається над церквою безладним риканням біснуватих, він творить чудеса перед юрбами вірних. Він відкриває святим отцям їхні потаємні гріхи, виголошує пророцтва, які дійсно збуваються, він піднімає тіло забісованого в повітря і шпурляє його з усієї сили на землю, не увередивши його при цьому. Ми повинні не забувати, що кожна сильна пристрасть схиляє людину до одержимості, тому церква забороняє найменші прояви пристрасті. Бо кожна пристрасть має свого демона, і якщо убивають пристрасть, убивають демона.
Ґвардіан уважно слухав і кивав головою. Щось подібне й він недавно перед братією виголошував, щоб потамувати їхню цікавість до манускрипту. Він налив до келихів узвару й промовив:
— Все так, як ви кажете, ваша превелебносте. Мусимо бути пильними. Світ у відчаї. Як захиститися від Сатани? Як захиститися від вічних, щогодинних хтивих галюцинацій, від тисяч розсміяних голосів, що насміхаються за велінням Сатани з Бога? Над цим ми всякчас роздумуємо й не знаходимо відповіді.
— Ото ж бо й воно, — погодився Інквізитор і теж надпив узвару. — В наших умовах кожна думка — гріх, дівчина, яка несвідомо викликає закохані зітхання юнака, грішить уже цим одним, а на думку святого Кипріяна втрачає цноту. Вродлива жінка теж несвідомо грішить, бо завдяки вроді своїй вона перетворюється на серпа, яким Сатана збирає своє жниво. Чернець, якого Сатана відволікає від хреста, грішить теж, бо демонструє безсилля в боротьбі. Черниця, яка миється більше ніж двічі на місяць, грішить. Всюди гріх, всюди вічне прокляття. Однією думкою, одним єдиним вчинком втрачаєш право на Рай і потрапляєш у владу Сатани. Бо навіть святі визнають, що багато дияволів зневажають екзорцизми, й геть їх не бояться. Ті, що живуть у гріхах, а особливо бавляться тілесною нечистотою, ніколи щасливими не бувають, ніколи спокою не зазнають. Ось приклад. У Христіанії до однієї жінки прийшов привид її покійного коханця, що зазнавав пекельних мук: жахлива велетенська жаба припала до його грудей так, що передніми лапами охопила шию, писком приссалася до його вуст, а задніми ногами стискала його прутень і крутила. Привид сказав: «За непристойні цілунки, за вчинки сороміцькі я муку цю терплю, а тебе прошу не молитися за мене, бо вже мені нічого не поможе. Я навіки загублений». У світлі цього хочу сказати, що манускрипт, знайдений у вашому монастирі, несе в собі багато загроз, якщо потрапить до рук нечестивих, адже в ньому описані любасні злягання, сороміцькі пози, способи, як уникнути вагітності, й таке інше. Але що це в порівнянні з магічними способами творення армій з покійників! Покійників, які вже ніколи не воскреснуть у Судний день! — Інквізитор потряс руками в повітрі й зобразив на обличчі якомога вражаючий розпач. — А з того, що ми знаємо, армія ребеліянтів уже суне сюди. Де гарантія, що вони не добудуть цю страшну книгу й не перевернуть світ догори дриґом?