– Відпусти-и-и мене-е-е! – хрипіла Гелена, відбиваючись від мисливця на вампірів.
– Тихо будь! Усе гаразд! Ти в небезпеці! Не ворушись, бо вони нас помітять! – шепотів їй на вухо Дірк ван Комбаст. Операція йшла як по маслу, дивно лише, що ця дурна дівчинка так протестує проти власного спасіння! Дірк метушливо озирнувся. Побачивши неподалік невелику капличку, він затягнув туди Гелену і, попри її протести, замкнув двері на засув. Авжеж, провести півночі в каплиці – ще те задоволення, проте тут дівчинці вампірські ікла не загрожуватимуть. Нехай махає руками та ногами і кусає його досхочу – потім дякуватиме, що життя їй врятував!
Тепер потрібно було знайти і знешкодити вампірів. Операція ставала дедалі гарячішою. Дірк кинувся вперед. У цю мить він, певна річ, не помітив маленьку фігурку, що причаїлася за одним із надгробків. Тільки-но мисливець за вампірами понісся в якомусь лише йому зрозумілому напрямку, маленька фігурка вийшла зі схову і підійшла до каплиці.
– Допоможіть! – волала Гелена.
Фігурка відсунула засув, але двері однаково не прочинялися.
Почувши гуркіт і крики, Дака і Сільванія завмерли.
– Гелено? – гукнула Дака в темряву.
– Ти це чула? – злякано запитала Сільванія. – Побий мене Дракула, щось тут не так. Де Гелена?
Дака притулила до губ палець і махнула рукою сестрі. Навшпиньках вони пішли на звук. Дака освітлювала ліхтариком шлях. Поруч із однією з могил вона помітила світло.
– Дивись, ліхтарик Геле…
Але дикий рев не дав їй договорити.
Немов голодний лев, із кущів вистрибнув Дірк ван Комбаст.
Дака відскочила, послизнулася, впала, але швидко підвелася.
– Нарешті я накрив усю вашу вампірську зграю! Можете попрощатися з вашими жалюгідними життями, тому що зараз я вас уколошкаю! – закричав Дірк ван Комбаст, наставивши на сестер хрест. – Я змушу вас і ваших родичів заплатити за те, що ви зробили з моєю матусею!
Дака і Сільванія остовпіли від жаху. Мама мала рацію: з Комбастом жартувати не варто.
Наставивши на сестер хрест, він почав тіснити їх, поки ті не вперлися спинами в надгробок.
І тут у Даки прокинулася відвага.
– Ой, а це що у вас таке? Розп’яття? Ви серйозно? Хто ж із цим полює на вампірів? – засміялася вона в обличчя Дірку.
У Дірка на чолі виступили крапельки поту. Він і не думав, що вампірки виявляться такими нечемними. Утім, хрест був не єдиною його зброєю. Коли ще випаде нагода блиснути всією амуніцією? Не опускаючи хреста, Дірк вільною рукою заходився порпатися в рюкзаку.
«Біжи!» – підморгнула сестрі Дака. Адже Сільванія була зараз справжнім вампіром, а отже, усі ці штуковини могли дійсно завдати їй шкоди.
Витягнувши з рюкзака в’язку часнику, Дірк переможно помахав нею у Даки перед носом. Але та й оком не повела.
– Ну і що? Часник? Ой, як страшно! А цікавішого нічого не знайдеться? Нові технології, глобалізація, джентрифікація? Ні, не чули? Такими допотопними засобами з вампірами борються тільки в книжках!
У голові Дірка ван Комбаста роїлися різні думки. Це бридке вампіреня виявилося живучим, такого він не припускав. Але тут Дірка осяяла нова ідея.
– Почекай-но, зараз ти в мене посмієшся! – з цими словами Дірк дістав з рюкзака пістолет, заряджений святою водою, і почав кропити нею Даку.
– Ой, водяний пістолет! Як мило! – схопилася за живіт Дака.
Ситуація почала неабияк дратувати Дірка.
– Це не просто вода, це свята вода!
– Свята вода? Невже? Вам її Папа Римський особисто надіслав?
Дірк націлив пістолет на голову дівчині й натиснув на курок.
– Гей, а ось це ти дарма, мисливцю-аматоре! Дай моїй зачісці спокій, а то дивись, щоб я не зголодніла! – блиснула очима Дака.
Дірк ван Комбаст неспокійно озирнувся. Помітивши намір Сільванії втекти, він запустив їй в обличчя останню порцію свяченої води.
Сільванія видала дикий крик, так ніби їй в обличчя хлюпнули окропом. Хитнувшись, вона закотила очі і знепритомніла.
– Ні! Сільваніє! – Дака в паніці підскочила до сестри і почала бити її по щоках. – Прокинься, Сільваніє!
Але Сільванія лежала на землі без жодних ознак життя.
– Допотопні засоби, кажеш? Думали кругом пальця обкрутити! А ось тримайте! – діставши з рюкзака осиковий кілок, Дірк повільно посунув на Даку і Сільванію.
Дака схилилася над сестрою, безпорадно озираючись навсібіч. Але навколо нікого не було.
Де ж Гелена? О, якби вона зараз могла допомогти Даці і Сільванії! Вона досі сиділа в каплиці, де її замкнув мисливець на вампірів, і безнадійно намагалася вирватися з ув’язнення. Раптом вона почула, як хтось ззовні пробує відчинити двері. Нарешті важкий засув піддався, двері відчинилися, і Гелена вилетіла на волю. Прямо перед каплицею стояла чиясь тінь.