Одній лише чорній кішці з будинку № 23 не давали спокою звуки вампірської румби, що лунали з будинку Цепешів і злітали в нічне небо, наче птах, який вправно уникнув її кігтів.
Так закінчився ще один цілком звичайний день у затишному Біндбурзі. Містечко поринало в сон, навіть і не підозрюючи, що з переїздом Цепешів його розмірене життя опиниться під загрозою.
Правила фрау Цепеш
Ранок нового дня застав Ельвіру в чудовому настрої. Вона добре виспалася в новому ліжку, на постільній білизні, що пахла квітами, на м’якому матраці. Що ж до Міхая, то він віддав перевагу спанню у своїй труні. Запах мийних засобів він не зносив, та й скільки не намагався поспати в людському ліжку – щоразу мучило безсоння. Побажавши напередодні одне одному на добраніч і поцілувавшись, Ельвіра і Міхай розійшлися по своїх спальнях. А вранці жінка прокинулась з упевненістю, що чоловік досі спить у труні. Але вона помилялася.
Міхай вже був на ногах і щосили виспівував свою улюблену пісню:
У перекладі людською мовою це означало:
Вампірійська – одна з найстаріших і найскладніших мов світу. Ельвіра не могла похвалитися її знанням. Вона володіла лише слівцями на кшталт fumps або gumox. Але для життя в Трансільванії і їх було більш, ніж достатньо. Адже в Семиграді – так називали батьківщину Міхая в Німеччині – вистачало людей і вампірів німецького походження. До того ж, і чоловік, і обидві доньки Ельвіри вільно володіли німецькою – а якщо ти збираєшся жити в Німеччині, то це вже півсправи. Бажаючи вберегти членів своєї незвичної родини від культурного шоку, Ельвіра вигадала сім правил життя серед людей і невпинно стежила за їхнім виконанням. Швидко вставши і вмившись, вона постукала у двері кімнати Даки і Сільванії.
– Доброго ранку, кажанчики! Не забудьте підпиляти ваші ікла!
– О ні-і-і, – пробурчала Дака, накривши голову подушкою, – адже ще так світло!
На відміну від сестри, Сільванія ані крапельки не засмутилася через ранній підйом. Вставши з ліжка, вона одразу ж пішла до ванної кімнати. Озброївшись пилкою для зубів, яку їй видали перед від’їздом в одному трансільванському косметичному салоні, вона почала підпилювати ікла, надаючи їм гарної округлої форми. Звук від цього стояв нестерпний. Проте найбільш незручним було те, що Сільванія нечітко віддзеркалювалася, тому час від часу змушена була зупинятися й мацати язиком, чи достатньо округлої форми вийшли ікла.
Незабаром до ванної кімнати вповзла Дака. На відміну від сестри, вона перебувала у вельми кепському настрої. Сільванія простягла їй пилку для зубів.
– Візьми. Ти ж пам’ятаєш правило номер сім: щодня підпилювати ікла, щоб вони не впадали в око перехожим!
– Теж мені правила. Звідки в мами стільки радикалізму? – Дака понуро взялася за справу. Її віддзеркалення було ще більш розмитим, ніж у сестри. – Ну й мерзенний же звук видає ця пилка!
«Гаразд, вкорочу ікла, якщо ви вже так бажаєте, тільки вони в мене як були гострими, так гострими і залишаться», – вирішила про себе Дака. Коли вона закінчила, ікла були короткими, але форму дійсно мали загострену. Нехай тільки мама спробує прискіпатися!
Але у Ельвіри сьогодні вистачало турбот і без іклів Даки. Вона мусить постійно бути напоготові, адже члени її родини раз у раз порушували яке-небудь правило. Наприклад, коли вона розставляла посуд у шафах і попросила Даку принести кухонний комбайн, та просто підлетіла з ним до мами.
– Дако! Перше правило нашого життя в Німеччині: літати тільки вночі! – зауважила Ельвіра.
– Гаразд, – буркнула Дака і, підібравши мураху, що повзла по столу, легковажно закинула її собі до рота.
– Дако! Правило номер два: їжа не повинна бігати, повзати чи літати!
– Ох… – Дака роздратовано пустила очі під лоба. Який нормальний вампір зможе виконати всі радикальні правила її мами?
Проте Сільванія відразу ж вивчила всі золоті правила напам’ять і твердо вирішила їх дотримуватись, адже їй не терпілося стати звичайною людиною і знайти собі друзів зі світу людей.
Сільванія визирнула у вікно. На галявині біля будинку засмагав Дірк ван Комбаст. Раніше Сільванія жахнулася б, якби їй хтось запропонував ось так поніжитися на сонечку. Але люди ж люблять засмагати, отже, і їй неодмінно слід спробувати. Та й чому б не провести трохи часу на свіжому повітрі? Рішуче схопивши пару шезлонгів, Сільванія потягла їх на терасу. Але їй і на думку не спало намаститися сонцезахисним кремом. Це не оминуло пильного погляду Ельвіри: