Знаходжу ще одну валізу й кидаю туди кілька спідниць, сорочок і суконь і той костюм; прикид від «Дольче Ґабана», який мені так подобається. Пару туфель «Джиммі Чу». Пасок «Діор». І, звісно ж, сумку Бет від «Роберто Каваллі». Забігаю до спальні й беру всі скриньки з туалетного столика Бет. Кладу діамантове кольє назад у коробку й коробку теж кидаю до валізи. Чи потрібен мені містер Дік? Тепер, коли в мене є Ніно, – ні. Лишаю його на дні шухляди. Бувай, коханий. Перевіряю, чи взяла я паспорти – свій та Бет. Тепер я готова їхати. Майже.
Нам треба тікати, але ми не можемо забрати картину.
Витягаю її з будинку на патіо. Цього разу я поводжуся не так обережно – нам уже не треба її продавати. Оце сталеве барбекю прекрасно мені підійде. Треба розрізати її, щоб легше було спалити, але в пилі після всього, що вона розпилила, закінчився бензин. Лишаю картину на патіо й біжу на кухню. Копирсаюся в шухляді з приладдям і знаходжу найгостріший ніж. Метал дзеленчить, сподіваюся, що це не розбудить Ерні. Але якщо його не розбудила стрілянина, то й це не розбудить.
Повертаюся на патіо та присідаю з ножем біля картини. Я розрізаю Ісуса, й Діву Марію, й крила янгола. Непроста це робота, полотно дуже цупке. Лезо скрегоче, скрипить. Я повертаю картину горизонтально, розрізаю чоловіка в золотавому вбранні. Відтинаю голову Діві Марії, відрізаю голову корові. Розпилюю навпіл чоловіка в зеленій сорочці й пастуха з бородою. Коли все зроблено, мені болить рука і я вся вкрита потом. Кидаю ніж на землю, розслаблююся й дивлюся на картину. Її розтято на невеличкі шматки, які помістяться на решітку. Сподіваюся, священик мав рацію, інакше я щойно знищила картину вартістю двадцять мільйонів доларів. Трясця йому. Вже запізно. Принаймні в мене є гроші.
Кладу клапті картини на решітку, беру сигарети й запальничку. Запалюю цигарку своєю «Зіппо» й затягуюсь. Ахх, так краще. Поливаю картину бензином із «Зіппо», кидаю цигарку й спостерігаю, як усе палає. Повільно, повільно цигарка жевріє жовтогарячим, потім червоним, потім розпадається на попіл. У тканині пропалюється чорна діра, краї починають білішати, потім стають золотими, потім займаються полум’ям. Полум’я поширюється повільно, і олійні фарби різного кольору вигоряють. Спостерігаю за тим, як змінюється колір полум’я: блакитно-біле, блакитне, світло-червоне, блакитно-зелене. То, мабуть, горять різні складові фарби – мідь, свинець, цина. Запах диму гострий, ядучий. Смердить горілою тканиною. Жар обпалює мені щоки, виїдає очі. Густий дим клубочиться й розчиняється. Коли полотно добряче просмажується, я розвертаюся та йду.
Ніно миє підлогу здоровою рукою. На щастя, під килимом були кахлі, а не дерево. Ніно каже, змити кров з дерев’яної підлоги неможливо. Плями майже відмились. Емілія помітить, що килим зник, але не знатиме чому. Є щось дуже сексуальне в чоловіках, що миють підлогу. Гранична концентрація. Ритмічно, вперед-назад, вперед-назад. Спостерігаю за тим, як він відтирає кахлі: його руки, ноги, обличчя, сорочка в крові, він мокрий наскрізь. Він кидає ганчірку назад у відро.
– Мені потрібен одяг, – каже він. – Прийму душ, і вшиваємось звідси.
Підлога бездоганно чиста. Валізи вишикувалися біля дверей. Він добре попрацював, враховуючи те, що в нього задіяна лиш одна рука. Принаймні він припинив скаржитися на біль – мабуть, кока подіяла.
Дістаю Ніно одяг Амброджо: пару блакитних джинсів, чорне поло і м’яку, як масло, шкіряну куртку. Глибоко вдихаю та заплющую очі: шафа Амброджо пахне Амброджо – «Армані код блек». Згадую мить нашої першої зустрічі в барі коледжу Бет. Пам’ятаю, як ми того вечора танцювали в Оксфорді: він рухався як Джаґґер. Я хитаю головою й зачиняю дверцята. Не думай про Амброджо, Алві. Амброджо помер. Мертвіссімо. Як дронт. Він був не тим, ким здавався. Він був не дуже добрим.
Ніно роздягається в душі, а я чую тихий шум води. Сідаю за стіл у спальні Елізабет, обхопивши голову руками. Шкіра пересохла. Чоло облазить. Це все спека. Це все стрес. Намащуюся Бетиним «Крем де ля мер». Краду в неї горошину крема під очі. Треба замовити ту процедуру в «Крістіни волосся та краса», але не тепер. Треба вибиратися звідси.