І з такою купою грошей я зможу не працювати. Я питиму, та їстиму, та ходитиму на шопінґ, та їстиму. Емілія допомагатиме мені з дітьми. Можливо, ми наймемо й інший персонал. Я нарешті зможу попрацювати над своєю поезією. Над збіркою хайку. Над видатною книгою, що збиратиме нагороди. Можливо, я куплю ручну собачку. Маленького чихуахуа, яку покладу до сумки замість містера Діка. Чи, може, заведу ведмедя, як лорд Байрон. Це було б круто.
– Бет, – каже він.
– Так, любий.
Я повертаюся до свого вродливого чоловіка. До свого прекрасного, привабливого, розкішного чоловіка. Я й досі не знаю, звідки в Бет були ті синці. Чого моя близнючка була така зла на Амброджо. Чому хотіла втекти від нього. Чому в її сумочці було те діамантове кольє? Про що вона сперечалася із сусідом? Раптом Амброджо видається серйозним. Він збирається мене вбити? Він мене поб’є, задушить, а тіло викине в море!
– Мені шкода, що з твоєю сестрою так вийшло, що все отак обернулось.
А, це. Зрозуміло.
Підіймаюся на ліктях і мружуся на сонце. Беру темні окуляри сестри від «Ґуччі» й знову вдягаю їх.
– О. Так. Мені теж, – кажу я, повертаючись до нього. Закопилюю губи й морщу носа, як це робила Бет.
– Власне, через те, як усе сталося, через те, що ми не змогли поховати її як слід. Ми ж збиралися влаштувати нормальний похорон, не шкодуючи грошей. Через це я жахливо почуваюсь.
Я беру його за руку. Приємне відчуття.
– Я розумію, – кажу я й гладжу йому пальці.
Можна змінити цю грьобану тему? Я ж лише почала розважатись.
– Просто гіршого моменту для її смерті й не вигадаєш. Розумієш, з цією оборудкою. З Караваджо. Тепер я не знаю, що нам робити. Нам потрібен новий план.
Я буквально нічого не розумію.
– Я знаю, – кажу я. – Усе пішло… не так.
– Треба вигадати щось інше. У нас збігає час. Це наш останній патрон. Єдиний вихід. Ми не можемо собі дозволити помилку. Ти знаєш, що може статися… що вони можуть зробити…
– Ммм, ага. Звісно, – кажу я.
Амброджо зітхає й підіймається на ліктях. Він робить ковток шампанського.
– Я хочу сказати, що в якомусь сенсі, може, й краще, що твоя сестра померла, ну як знаєш, коли роблять евтаназію.
Мене обсипає холодом, плечі напружуються.
– Ні, любий, я не розумію, про що ти.
– Ну, знаєш, ти завжди казала, що вона не при собі… що в неї нікчемне життя. Принаймні тепер її стражданням покладено край. Можливо, це й на краще.
Що вона казала? Як Бет могла говорити про мене таке? Я б дала їй ляпаса, та її тут немає. Мені хочеться затягти її на морське дно й бити її, гамселити. Лицемірна корова! Як вона могла? Як вона сміла? Обливати мене брудом за моєю спиною перед чоловіком моєї мрії! Брехати про мене! Сука!
Він підбадьорливо мені всміхається, тож я всміхаюсь у відповідь і вдаю, що згодна.
– Так. Це на краще.
Я витріщаюся на морських птахів. Думаю, це альбатрос.
– Бет, – каже він знову.
О Господи, ну що цього разу?
Він раптом встає й крутиться переді мною з боку в бік.
– Ти нічого не сказала. Тобі що, не сподобалися мої нові «Спідо»?
Я витріщаюся на плавки Амброджо. Його накачані булочки за два сантиметри від мого носа. Плавки просто собі однотонні блакитні «Спідо».
– О, вони нові?
Він повертається до мене дупою.
– Так. Ти справді не пам’ятаєш? Я не міг вибрати між червоними та синіми.
– Отже, ти купив сині.
– Отже, я купив обидві пари. І це – сині. Не подобаються? – Він проводить рукою по своєму пресу з «Менс хелс» і розгладжує тканину шортів для плавання.
– Вони симпатичні, – кажу я. – Тобто вони бездоганні.
– Тобі червоні більше сподобалися, так? – каже він.
– Та ні. Мені й ті, й ті подобаються.
Він нахиляється й цілує мене в губи: м’який, теплий, довгий цілунок. На смак він як яблука – ой, як шампанське.
– Ти зможеш колись пробачити мені? – питає він стиха, цілуючи моє підборіддя, мою шию, мою ключицю. – За твою сестру.
О Амброджо…
– Вже пробачила.
Я проводжу долонями по його гарячій бронзовій м’язистій спині й глибоко вдихаю. Його запах – справжній секс: «Армані код блек», феромони, тютюн. Я божеволію від нього. Хай там що, але я з ним не спатиму… не тут. Не зараз. Я ще не готова. Мені потрібно більше часу, щоб ужитися в роль. Мені потрібна слушна нагода для трансформації. Якщо я пересплю з ним зараз, усе зіпсовано. Я не зможу кохатися як моя сестра. Без шансів. Бет у ліжку була килимком для ніг. Зуб даю.