Ми обоє брудні, спітнілі, забризкані кров’ю. Я боса, без білизни, на мені розірвана літня сукня. На ньому лише труси «Кельвін Кляйн» та кросівки. Якщо нас хтось побачить, ми видаватимемося більш ніж підозрілими. Не треба бути генієм, щоб встановити зв’язок між нами й тілом, яке викине на камені під скелею. З моїх порізів на коліні й на стегні досі тече кров. Мій зламаний палець почав пульсувати. Я чую власні вдихи й видихи, короткі, поверхові. Якщо він нападе на мене, то сама я не виберуся, жодних шансів при його м’язах. Зброї в мене немає. Ані швейцарського ножа, ані каменюки. Чому я не прихопила той пістолет? Темно. Але мені видно, як випинаються його біцепси: він сильний, як бик.
– Сальваторе? – шепочу я.
Не можу викинути з голови синці Бет. Фіолетово-чорні, блакитні, зелені. На обох руках. Спочатку один, а потім два. Вона намагалася відмахнутись. Намагалася приховати їх консилером. Я примружую очі й затамовую дух. Кожен м’яз мого тіла напружується. Серце вистрибує з грудей. Що я тут роблю? Посеред ночі, посеред лісу? Я хочу додому.
Сальваторе повертається й пристрасно цілує мене в губи – ну звісно ж, він же думає, що я Бет, і перш ніж я встигаю оговтатись, я цілую його у відповідь. Він хапається за моє волосся на потилиці, втискаючи пальці в мій череп, і притягає мене до себе для відчайдушного цілунку.
– Пробач, – шепоче він моїм губам. – Але я більше не міг чекати. Я так тебе хочу.
Мені це до смаку. Ну, звісно ж. Отже, Бет і справді зраджувала. Не знаю чому. Це так не схоже на мою сестру. Хай навіть Сальво солодший за цукор. Можливо, вона використовувала його, щоб він допоміг їй утекти. Використовувала його так само, як і мене. Тільки це могло б усе пояснити! Я граю свою роль, і знаєте що? Я дійсно хочу його. Ну, власне, а хто б його не захотів? Він до біса сексуальний. Гарячий, як Ченнінґ. Раптом весь мій страх розтанув. Моя шкіра ніби ожила, ставши майже надто чутливою. Серце моє б’ється, як скажене. Він стягує з мене сукню, бретельки впиваються в руки та шию. Його сильні руки притягують мене ближче, вчавлюють мене в нього. І я цілую його. Його гарячу шовковисту шкіру, його рельєфні плечі. Я вже мокра, я так його хочу, що аж болить. Така збуджена я не була ніколи. Він цілує мою шию, кусає мене, лиже. Крізь тканину білизни я відчуваю, що його член твердий, ерегований, що він пульсує. Спускаюся пальцями в боксери й беру його в руку: він гладенький і слизький, як містер Дік. Він велетенський.
Він кидає мене на пасажирське сидіння й одночасно відсуває його назад. Тягне за важіль збоку, і от я вже лежу на спині. Раніше він робив це… з моєю сестрою? Він залазить нагору. Я лежу там брудна, гола, в крові. Впевнена, виглядаю я жахливо. Але він мене хоче, а я хочу його. Я хочу, щоб він увійшов, я подумки благаю його. Я просто хочу кінчити.
Я стягую його боксери, і вони чіпляються за його ногу – місця тут замало. Чорт, який він великий – отже, це правда, про ноги. Я беру його член, твердий, напружений, у руки, а потім у рота: приємно, неймовірно – він бездоганний. Мені подобається, який він на смак, я б його з’їла. Я засмоктую його, глибоко й сильно, рухаючи головою вгору та вниз, кінчик язика ковзає по його гладенькій поверхні. Сальваторе стогне.
Він бере мене за руки й відсуває від себе, перевертає мене так, що я перехиляюся через крісло. Добре, що машина трансформується, інакше нам не вистачило б місця. Я чую шелестіння упаковки презерватива. Він втискає моє обличчя в сидіння, і я відчуваю смак шкіри. О Господи, я його хочу. Я відчуваю його ззаду. Я хочу, щоб він увійшов на всю глибину. Він хапає мене за плечі. Трохи боляче, та мені байдуже. Я знаю, що кінчу, щойно він мене торкнеться. Я, чорт забирай, вибухну. Він входить у мене, обхоплює руками мої груди. Шви на сидіннях муляють мені, лишають рани.
– О, милий, о так… – Я легша за повітря. Десь у лісі кує зозуля.
Таорміна, Сицилія
Я дивлюсь, як вода тече по моїх розпухлих ногах, вона сіра від бруду. Я направляю струмінь на стегно та змиваю кров, вода стає рожевою. Поріз пече. Я промиваю коліно. Шматочки ріння пристали до порізу там, де він уже вкрився струпом. Я відколупую їх. Зриваю кірочку, і рана починає кровоточити. Беру губку й тру шкіру. Я думаю про Сальваторе й про те, як добре мені було. Я досі це відчуваю: твердий солодкий член, солона шкіра. Заплющую очі й слухаю, як вода плюскотить і бризкається довкола. Усміхаюсь.