— Ваша правда. Але клопотався за Бігода не стільки його батько, скільки моя дружина. І тепер Бігод безперешкодно живе в сусідньому графстві, хоча не сміє перетинати кордон, тому що в підвладних мені землях і досі значиться злочинцем. Ця людина злопам’ятна й мстива, але разом із тим не позбавлена здорового глузду, і я не думав, що він здатен зважитися… на настільки-нерозсудливі дії.
У його голосі більше не було сліз, тепер у ньому звучав метал. І це було непогано — гнів повертає сили для боротьби. Але й затуманює розум. Тому я обережно запитав, що має намір почати Едгар, якщо його підозри справдяться. Адже Гуго Бігод — англійський барон, і цього не можна не враховувати. Але й відкритий суд влаштувати неможливо, бо тоді відкриється все, що відбулося на острові.
— Цього не буде, — твердо промовив граф, і його обличчя напружилося. — Я не доводитиму справу до суду. Але якщо виявиться, що й справді Бігод причетний до всього цього, тоді… Катівні ордену Храму надійно вміють зберігати свої таємниці.
Оце то новина! Виявляється, граф Норфолкський не такий і простий, якщо примудряється служити англійському королеві, не пориваючи з тамплієрами.
Я похитнувся, та все-таки повідомив графу, що один із «чорних каптурів» був жінкою. Я запідозрив це з першої хвилини, а потім остаточно переконався, коли вона кинулася втікати на човнику.
Я відвернувся, щоб поправити ґніт у світильнику, коли ж знову глянув на Едгара, мене вразив лютий вираз на його обличчі.
— Якщо це так, — задихався він, — якщо це дійсно вона… Проклятий виплодок пекла!
Наскільки я встиг розібратися в усьому, що відбувалося, в цій історії й справді не обійшлося без Бертради. Дочок Генріха Боклерка серед іншого жіночого племені вирізняла особлива закваска, в якій не останню роль грала незламна воля. Усе залежало від того, на що ця воля була спрямована. Прикладом могла служити моя кохана Матильда, що не здригнулася навіть тоді, коли розкрилася вся історія її стосунків зі мною. Але Бертраду, її зведену сестру, я зовсім не знав. Мені, однак, було відомо про тривалі негаразди в родині графа Норфолка й про те, що Едгар одержав титул завдяки палкій любові принцеси Бертради.
Чи могла ця жінка впокоритися з тим, що обранець зрадив її?
Але одне протестувати й відстоювати свою честь і зовсім інше — зважитися на те, що сталося сьогодні… Невже сестра моєї коханої здатна на кривавий злочин?
Ніколи в моїй присутності Тильда не згадувала про свою позашлюбну сестру. Чи було це пов’язане зі зневагою законних дітей до бастардів? А чи Бертрада й справді нічого не значила в очах імператриці?
В одному я був упевнений: моя кохана не мала родинних почуттів до дружини Едгара.
— Де зараз графиня Норфолкська? — запитав я навпростець.
Мені здалося, що очі Едгара лиховісно блиснули.
— Із самого Різдва вона гостює в абатстві Бері-Сент-Едмундс. Велике місто, постійно нові обличчя. До того ж, графиня дружить із настоятелем, превелебним Ансельмом. Чого не скажеш про мене.
— Ваша дружина, мілорде, як я помічаю, особливо шанує людей, які вам не до вподоби.
— Амінь, — посміхнувся Едгар. — Так повелося з самого початку. Весь цей шлюб був страшною помилкою, і ми обоє давно зрозуміли це. Але таїнство звершилося, й мені нічого не залишалось, як спробувати жити в мирі з дружиною. Я крізь пальці дивився на її відверту непокору, на спроби розпалити проти мене заколот. З провини Бертради загинув мій син Адам — і я переступив через це. Але якщо вона доклала рук до того, що трапилося сьогодні…
Я знову звернувся до нього:
— Якщо ви переконаєтеся в причетності леді Бертради, насамперед варто зберігати холоднокровність. Адже графиня — дочка короля, а що таке ненависть Генріха Бо клерка, я відчув на собі. Вам не вдасться розправитися з графинею, як із пройдисвітом Бігодом, адже гнів короля впаде не тільки на вас, але й на ваших кохану та дитя. Чоловік може вчинити з винною дружиною так, як вважатиме за потрібне: вигнати, побити, замкнути, назавжди зневажити. Але в нього немає права стратити її. Але ж саме це зараз у вас на думці, чи не так?
— Так, — стомлено промовив Едгар. — Якщо підтвердиться, що вона причетна.
Чи ж йому було не знати, що коли графська корона на континенті надає її власникові необмежені права стосовно підданих, то в Англії будь-який лорд — насамперед підданий самого короля.
І Едгара нічого не врятує, якщо він зважиться вийти за межі своєї влади.
Не вдаючись до пояснень, я запитав — чи зможе він впокоритися й залишити все таким, як зараз. Тобто продовжувати жити, повністю ігноруючи дружину.