Едгар похитав головою.
— Це мені над силу. Тоді я остаточно втрачу Гіту.
Дійсно — скільки б ми тут не міркували, залишалася жінка, що постраждала більше за всіх. Їй неможливо пояснити, що потрібно й далі терпіти й упокорюватися.
Ледь стримуючи стогін, Едгар мовив:
— Сам диявол радів, коли нас вінчали з Бертрадою. Ми втрапили в пастку — і я, і Бертрада, й Гіта. І хай допоможе мені Всевишній — я не знаю, як жити далі.
— Сере, млини Господні мелють повільно, але вірно. Хотів би запитати: чи не думали ви спробувати розірвати ваш шлюб із Бертрадою?
Едгар глянув на мене з подивом. Схоже, ця думка не спадала йому. І це зрозуміло. Розлучення було справою немислимо важкою, що потребувала величезних зусиль, невичерпного терпіння й чималих грошей. Бажаючим отримати розлучення доводилося багаторазово звертатися до Святого Престолу, жертвувати, роздавати праворуч і ліворуч хабарі впливовим духовним особам, принижуватися й збирати докази. А у випадку Едгара це на додачу вело за собою королівську немилість і, можливо, втрату титулу. Не кажучи вже про те, що факт розлучення вважався ганьбою для всього роду, до якого належав розлучений.
Я обережно викладав усе це Едгару, побоюючись викликати його гнів. Але він мав тільки схвильований вигляд.
— Мені доводилося чути, що навіть вінценосним особам не завжди вдається домогтися бажаного в таких справах.
— Це так. Але справи про розлучення коронованих осіб найчастіше торкаються питань політики й кордонів між державами. Простим же смертним куди простіше домогтися розірвання шлюбу. Гроші тут грають не останню роль, і не забувайте, що вплив ордену Храму в Римі досить великий.
Схоже, мені вдалося запалити в Едгара іскру надії. Коли людина в такому розпачі, саме й слід дати їй надію. І бачить Бог, я робив це безкорисливо. За моєю душею чимало гріхів, але те, що я зараз хотів допомогти Едгару, було щиро. Тому що я звик платити свої борги, й ніхто ще не називав мене невдячним.
Але перед тим, як попрощатися з графом, мені належало зробити ще дещо.
— Мілорде, чи не дозволите ви мені поговорити з вашою дамою? Я розумію її стан, але мені уявляється, що коли все, про що ми з вами щойно говорили, повідомить їй особа стороння й непричетна, вона швидше зрозуміє та прийме наші думки.
Я змовчав про те, що Едгар зараз для цієї жінки, як би вона до нього не ставилася, — винуватець лиха, що впало на неї. Але його головна провина полягала в тім, що він не зробив жодного по-справжньому твердого кроку, щоб залагодити стосунки зі своїми жінками, І жорстоко скарав себе за це.
— Хай благословлять тебе Господь і Пресвята Діва, родичу.
Двічі він назвав мене так. Для ізгоя подібне поводження дорого коштує.
Місцевий священик не відразу пропустив мене до леді Гіти, повторював, що вона потребує спокою. Схоже, цей піп щиро журився за жінку й не допустив би мене до неї, якими б благими не були мої наміри. Але вже розвиднілося, з туману почали з’являтися перші постаті парафіян його церкви й священик відволікся, відійшов до них, кажучи, що сьогодні служби не буде. Когось із них відіслав у замок Едгара по допомогу, сам залишився, щоб відігнати найцікавіших. По суті, йому було вже не до мене, і я прослизнув без його благословення.
Коли ввійшов, першої миті забув усі слова. Завмер, коли зустрівся з її заціпенілим, моторошним поглядом. Вона якось незручно сиділа на лежанці священика поряд із сонною дівчинкою. Дитя здавалося спокійним, ніби янгол, що різко контрастувало з відбитим на обличчі її матері виразом безнадійної муки. Вона навіть не відразу зреагувала на мою появу. Страшні спогади, здавалося, віднімали в неї останні сили. Їй би заснути… Я розумів, що їй знадобиться зусилля, щоб розслабитися.
Щоб привернути її увагу, я стиха кашлянув.
— Я зважився потривожити вас, міледі, тільки тому, що незабаром їду. Більше я не буду для вас живим нагадуванням про те, що трапилось. Але я хотів би, щоб ви вислухали мене…
Далі я коротенько повідав те, про що ми розмовляли з графом. До мого подиву, жінка цілком байдуже поставилася до моїх слів про можливу причетність графині до подій. І здавалося, не чула мене навіть тоді, коли я заговорив про можливість розлучення Едгара з дружиною й про те, що заради розриву з Бертрадою Едгар готовий втратитися титул і потрапити в опалу.
— Але ви й тільки ви можете підтримати його в цьому, — провадив я. Щось підказувало мені, що леді Гіта не цілком байдужа до моїх слів. — Ви не повинні залишати Едгара. Заради вас він готовий на все. А інакше… Зараз він не зупиниться навіть перед тим, щоб убити Бертраду.