Восьмого ранку я прокинувся після чотирьох годин поганого спання, випатраний до самого нутра й у такому розпачі, у якому досі ніколи не був, але в мене вистачило сили прогуляти Попчика навколо нашого будинку й повернутися на кухню та з’їсти сніданок хворого, що почав одужувати — яйце-пашот та англійський кекс, — зготований мені Гобі.
— І вже час тобі одужати. — Він щойно закінчив власний сніданок і неквапно мив посуд. — Ти білий, як лілея, — я теж був би таким, якби тиждень годувався крекерами та запивав їх газованою водою. Тобі треба вийти на сонце й повітря. Візьми собаку, й вийдіть прогулятися на тривалий час.
— Ти маєш рацію.
Але я не мав найменшого наміру кудись виходити, крім крамниці, де було тихо й поночі.
— Я тебе не тривожив, бо тобі було надто зле, — його діловитий голос і привітні кивки головою збентежили мене й примусили втупитися у свою тарілку, — але коли ти був не в кондиції, тобі кілька разів телефонували на наш домашній телефон.
— Справді?
Я відключив свою мобілку й поклав її в шухляду. Я навіть не дивився на неї, боячись одержати повідомлення від Джерома.
— Якась дуже приємна дівчина. — Він зазирнув у свій блокнот, дивлячись над окулярами. — Дейзі Горслі? (Дейзі Горслі було справжнім ім’ям моєї Керол Ломбард.) — Сказала, що має багато роботи (кодове повідомлення: мовляв, наречений приїхав, не наближайся) і щоб ти надіслав їй есемеску, якщо хочеш сконтактувати.
— О’кей, дуже дякую.
Велике весілля Дейзі в Національному соборі, якщо воно справді відбудеться, повинне було відбутись у червні, після чого вона мала оселитись у Вашингтоні зі своїм БФ — так вона називала бойфренда.
— Місіс Гілдслі телефонувала також щодо високого комода з червоного дерева, не того, який із фронтоном-аркою, а іншого. Вона хоче купити його за добру ціну — вісім тисяч доларів, — я погодився, і, сподіваюся, ти не проти, той комод коштує не дорожче за три тисячі, якщо ти запитаєш мене. І також чоловік телефонував двічі — його звуть, здається, Лусіус Рів?
Я мало не похлинувся кавою — першою, яку наважився влити собі в шлунок за останні дні, — але Гобі, схоже, нічого не помітив.