Жінка переслідує її. Джул стрибає з даху на сусіднє дерево й відламує гілку, щоб використати гострий кілок як зброю. Вона тримає гілку в зубах, поки спускається на землю. Джул вже мчить у підлісок, аж тут жінка стріляє і влучає їй у щиколотку.
Сильний біль. Маленька Джул впевнена, що це вбивця її батьків, яка прийшла прикінчити її, але жінка в чорному допомагає Джул підвестись та оглядає рану. Вона видаляє кулю й наносить антисептик.
Бинтуючи рану, жінка пояснює, що вона вербувальник і спостерігає за Джул протягом останніх двох тижнів. Джул не лише дитина двох виняткових людей з майстерними навичками, вона має разючий інтелект із затятим інстинктом виживання. Жінка хоче навчати Джул та допомогти їй помститися. Ніби вона така собі втрачена тітка. Вона знає про таємниці, які батьки приховували від своєї єдиної улюбленої донечки.
Ось на цьому місці розпочинається досить незвичайна освіта. Джул вступає до спеціалізованій академії, розташованої у відреставрованому маєтку на звичайній вулиці в Нью-Йорку. Вона вивчає методи спостереження, виконує сальто й вправляється у знятті наручників та гамівних сорочок. Вона вдягає шкіряні штани, кишені яких наповнені різноманітними гаджетами. Уроки з іноземних мов, соціальних звичаїв, літератури, бойових мистецтв, застосування вогнепальної зброї, маскування, різні акценти, методи підробки й юридичні тонкощі. Навчання триває десять років. По завершенню Джул стане тією жінкою, недооцінити яку було б великою помилкою.
Це первісна історія Джул Вест Вільямс. На момент перебування у «Playa Grande» вона віддавала їй перевагу більше, ніж будь-якій іншій історії, яку могла б розповісти про себе.
Донован зупинився й відчинив двері з боку водія. У салон машини проникло світло.
— Де ми? — запитала Джул. На вулиці було темно.
— Сан-Хосе-дель-Кабо.
— Це тут ти живеш?
— Відносно недалеко.
Джул відчула полегшення, але щось занадто непроглядна пітьма ззовні. Хіба на вулиці не мають бути вуличні ліхтарі та будівлі інфраструктури, прикрашені вогнями для туристів?
— Хтось є поблизу? — запитала вона.
— Я припаркувався на алеї, тож ніхто не побачить, як ви вилазите з моєї машини.
Джул виповзла. Її м’язи задубіли, а на обличчі відчувалося мастило. Алея була уставлена смітниками. Світилося лише в кількох вікнах на другому поверсі.
— Дякую, що підкинув. Відчиниш багажник?
— Ви обіцяли сто американських доларів, коли я привезу вас до міста.
— Звісно, — Джул витягла гаманець із задньої кишені й заплатила.
— Але тепер ціна більша, — додав Донован.
— Що?
— Ще триста доларів.
— Я гадала, ми друзі.
Він зробив крок до неї.
— Я готував вам напої, тому що це моя робота. Я вдавав, ніби мені подобається розмовляти з вами, тому що це також моя робота. Гадаєте, я не бачив, як зверхньо ви дивитеся на мене? Другий і найкращий Халк. Який вид скотчу. Ми не друзі, міс Вільямс. Ви брехали мені половину часу, а я брехав вам безперервно, — вона відчула запах алкоголю, пролитого на його сорочку. Він гаряче дихав їй в обличчя.
Джул щиро вірила, що подобається йому. Вони сміялися з жартів одне одного, а він пригощав її безкоштовними картопляними чипсами.
— Ого, — тихо промовила вона.
— Ще триста доларів, — повторив він.
Він був дрібним злодюжкою, котрий вистежував дівчину з купою американських доларів? Чи просто мерзотник, який думає, що вона радше відшліфує його прилад, аніж заплатить іще три сотні? Чи, може, Ноа його підмазала?
Джул запхнула гаманця до кишені. Вона потягнула за ремінь таким чином, що сумка посунулась їй на груди.
— Доноване! — вона зробила крок уперед, ближче. Вона подивилася на нього великими очима.
Потім швидко піднесла праву руку, зігнула її в лікті і вдарила його спочатку по потилиці, а відтак у пах. Він зігнувся. Джул схопила хлопця за слизьке волосся і рвонула його голову назад. Вона розхитувала його, змушуючи втратити рівновагу.
Донован сіпнув ліктем, ударивши Джул у груди. Було боляче, але з наступним поштовхом він не влучив. Вона ухилилася, впіймала його лікоть і вивернула йому за спину. Його рука була м’якою й огидливою. Міцно тримаючи Донована, Джул вільною рукою вихопила свої гроші з його жадібних пальців.
Вона запхала гроші до кишені джинсів і різко вигнула руку Донована, шукаючи мобільний у його кишенях.
Немає. Тоді задня кишеня.