Про Канаріса він сказав зневажливо, що в роки першої світової війни той працював агентом разом із знаменитою Мата Харі, але, цілком імовірно, виказав її французам і цим врятувався від пастки, розставленої йому «Другим бюро». Тепер становище Канаріса незавидне, бо Гіммлер рано чи пізно, але однаково доб'ється об'єднання, підпорядкує собі всі розвідувальні служби й практично стане другою особою в імперії. Що ж до Гейдріха, то ходять чутки, нібито він наказав викрасти з могили своєї баби старий надгробок, де значилося її ім'я — Сара Гейдріх, і замінив іншим, на якому висічено тепер тільки ініціали. Про це знає Канаріс. І Гейдріх знає, що це відомо Канарісу, і тому вони змушені ладнати між собою.
Найдалекогляднішим з усіх наці Герд вважав Герінга. Слабина його до орденів і чинів простима, тому що Герінг став на солідний шлях і його концерн дасть змогу йому ввійти в коло істинних правителів Німеччини, таких, як пани Стіннес, Борзіг, Крупп, Тіссен. Саме вони й представляють Німецьку імперію. Політичний хист Гітлера саме в тому, що він зрозумів це раніше, ніж усі інші керівники націонал-соціалістської партії.
Герд сказав, що, коли вищі чини генерального штабу, розробляючи плани майбутньої війни, проводили в 1936 році в Дрездені навчання, на них були присутні Бош, Феглер, Ширінгорум, Сіменс, Тіссен, Крупп, Борзіг, а також інші великі промисловці, які готували економічне забезпечення цієї наступальної війни. Та коли німецький генеральний штаб й імперський уряд мислять у рамках вузьконаціональних інтересів, то для великих промисловців характерна широта мислення, а їхні міжнародні економічні зв'язки не залежать від того, перебувають держави в стані війни між собою чи не перебувають.
Так, наприклад, Крупп ще до першої світової війни уклав угоду з англійською воєнною фірмою «Вікерс — Армстронг»: продав їй патент на висадник для ручної гранати. При укладанні угоди було обумовлено, що за кожну використану гранату платиться по одному шилінгу, а англійці відповідно до цієї умови виплачують Круппу дивіденди. Такі самі прибутки одержують інші німецькі фірми за оптичні приціли.
У свою чергу, німецькі промисловці виплачують дивіденди за подібні угоди іноземним фірмам, в тому числі найбільшим концернам США, так само, як і ті їм.
— Тому, — повчально сказав Герд, — наш похід на Росію — це немовби священна війна, зв'язана не тільки з інтересами рейху, але й із головною метою: покінчити з комунізмом, який небезпечний тим, що намагається підірвати в народів Європи довір'я до цивілізації, а вона стоїть на непохитних підвалинах.
Йоганн спитав:
— Якщо я вас правильно зрозумів: чим більше англійські солдати кидатимуть у нас гранат з висадниками нашої системи, тим більший буде приплив до нас англійських фунтів?
— Цілком вірно, — згодився Герд. — Тому хоч би якою руйнівною була війна між цивілізованими державами, в результаті вона зміцнює економічну і фінансову міць наймогутніших промислових об'єднань, не зачіпаючи політичних і економічних підвалин. Саме завдяки цим обставинам ми вийшли з вогню першої світової війни, як птах фенікс, і з ще більшою енергією й оснащеністю вступили в нову силову акцію.
— Ви, безперечно, будете міністром! — сказав Вайс. — У вас винятковий аналітичний хист.
— Я тільки називаю речі своїми іменами, — поскромничав Герд. Додав добродушно: — Деякі наші молоді люди вважають представників ділового світу ледарями, які живуть в розкошах і неробстві. Як бачите, я віддаю всі свої сили роботі, терплю злигодні разом з усіма іншими офіцерами, не дозволяю собі нічого зайвого. І служу фюрерові з відданістю і вдячністю за ту виняткову рішучість, з якою він широкими насильними заходами врятував нас від червоної небезпеки. Адже ця небезпека загрожувала цілісності системи, яка склалась історично і керується тими, хто гідний за правовими принципами власності.
На нічліг зупинилися в Гомелі, в розташуванні абвср-групи № 315.
Як завжди, абверівці, офіцери цієї групи, були в цивільному. Трималися вони один з одним вільно, по-приятельськи. Здебільшого це були вихідці з інтелігентних родин, виховані й тактовні, і представникам «штабу Валі» вони виявили приємну, без найменшого підлабузництва, але разом з тим підкреслено шанобливу гостинність.