— А ти не бачив у дядька виробів таких підприємств?
— Він тримає зразки у вогнетривкій шафі.
— Так, — з протягом мовив Йоганн, — це і справді цікаво. — Сказав заклопотано: — Якщо тобі, Генріху, не пощастить записати назви всіх пунктів, куди Віллі відправляє спорядження, треба буде постаратися сфотографувати карту, на якій ці пункти позначено. І хоч як це важко, але необхідно здобути один зразок таких секретних виробів. І будь обачний, Генріху, коли візьмеш у руки таку іграшку.
— Чому?
— Я думаю, вони мають здатність вибухати, — серйозно сказав Йоганн. — Фашистські льотчики вже розкидали такі дрібнички над радянськими містами, і діти, підбираючи їх, гинули від вибухів.
— Добре, — погодився Генріх, — припустімо. Ну, а навіщо тобі карта розміщення складів? Та ж їх, на мою думку, сотні. Може, краще дізнатись, де міститься базовий склад?
— Ні продукти харчування, ні запаси одягу — хоч би скільки їх було — тепер не мають ніякого значення. Головне — встановити, для кого і для чого вони призначені. Знаючи пункти, ми зможемо це з'ясувати.
— Ми з тобою? — здивувався Генріх. — Та для того, щоб об'їздити їх, і півроку не вистачить!
Вайс усміхнувся.
— Ми — це Радянська Армія. Вона знайде і час, і людей, щоб усе це зробити.
— Ну, знаєш, збирати такі трофеї!.. — обурився Генріх.
— Не збирати трофеї, а виявляти тих, для кого призначаються склади, — сказав Йоганн.
За кілька днів Генріх з'ясував, в яких пунктах розміщено секретні склади, що їхнім постачанням був заклопотаний Віллі Шварцкопф. Та коли Йоганн звірив назви цих пунктів з картою, їх на ній не виявилось. Видно, всі ці назви були вигадані або закодовані, і розшифрувати їх без ключа не було можливості.
Генріх, почувши про це, стривожився:
— Значить, дядько мені не довіряє.
— Не гарячкуй, — сказав Вайс. — Можливо, система конспірації така, що про місце, де розташовано той чи інший склад, знає тільки старший тієї групи, що базуватиметься саме в цьому пункті.
— Навряд, — висловив сумнів Генріх. — Тоді навіщо Віллі зберігає карту на внутрішніх дверцятах особливої, плоскої вогнетривкої шафи? Я одного разу зайшов до нього в кабінет, коли він робив позначки на цій карті, але він зразу ж захлопнув дверцята.
— А що в тій шафі ще?
— Нічого, тільки карта. Очевидно, шафу спеціально призначено для зберігання секретних карт. У кабінеті було темно, але карту освітлював рефлектор зсередини шафи.
— І дядько ніколи при тобі не відчиняв цю шафу?
— Ніколи.
— Ну що ж, можливо, ти маєш рацію, — розміркував Йоганн.
— Я розумію, як це важливо! — палко сказав Генріх. — І зроблю все, щоб здобути карту.
— Яким же способом?
Генріх знизав плечима.
Тоді Йоганн вийняв олівець і папір, зупинив його:
— Ти ж інженер, правда ж?
— Ну, майже.
— Дивись: от схема. Коли шафа відчиняється, засвічується рефлектор. Дверцята шафи, натискаючи на контакти від проводу до замаскованого фотоапарата, з'єднують їх, працює автоматичний затвор — і знімок готовий.
— Дядькової спини, — усміхнувся Генріх.
— Ну, а якщо припустити, що дядько в цю мить не стоятиме коло шафи?
— Що ж, можливо… Не уявляю собі тільки, де встановити фотоапарат.
— А ти подумай.
— Але ж дядько відчинить шафу тільки тоді, коли йому треба буде глянути на карту.
— Це вже ми знаємо. Але можна відкликати його в цю мить.
— Яким же способом?
— Дуже просто: телефонним дзвінком.
— Але, перш ніж підійти до телефону, він зачинить дверцята — і все. Та й як дізнатись, коли треба подзвонити йому по телефону?
— Бачиш, — сказав Йоганн, — все це можна об'єднати проводом у загальний ланцюг, щоб, припустімо, через п'ять секунд після телефонного дзвінка опускався затвор фотоапарата.
— А клацання фотоапарата?
— Можна розрахувати, щоб він був синхронний з другим телефонним дзвінком. Адже дядько, не почувши голосу, покладе трубку, і новий дзвінок збіжиться з клацанням камери.
— Ну що ж, — невпевнено сказав Генріх, — можна спробувати.
Вайс помітив, що всі великі німецькі резиденти, прибувши в Берлін з тієї чи іншої західної країни, де вони працювали, найменше часу приділяли складанню звітів. В основному вони влаштовували справи своїх начальників. Видно, їх зобов'язали забезпечити всі вигоди для проживання керівників німецької розвідки в країнах, де резиденти міцно акліматизувались.