Windows була відмінним рішенням проблем ранньої епохи ПК. Вона розрівняла ігрове поле для розробників додатків, вирішивши багато проблем, що терзали індустрію. Але єдиний ривок, здійснений силами єдиного постачальника, більше рішень бути не може. Він сам стає проблемою. Системи, орієнтовані на комунікації, якою є Інтернет як платформа, вимагають можливості взаємодії на рівні додатків. До тих пір, поки постачальник не контролює обидва кінці кожного з'єднання, його можливості по прив'язці користувача за допомогою API обмежені. Будь-який постачальник рішень для Веб-2.0, що вирішить заради вигоди замкнути власне застосування на себе шляхом контролю над платформою, за визначенням, не зможе скористатися його сильними сторонами.
Це я не до того, що можливостей для закриття ПЗ і створення конкурентних переваг більше немає, але ми віримо, що вони не лежать в контролі над програмним API і протоколами. Правила гри змінилися. І добитися успіху в епоху Веба 2.0 зможуть ті, хто прийняв нові правила, а не намагається використовувати прийоми, що працювали в епоху програмного забезпечення для ПК.
Використання колективного розуму
Опубліковано 19.10.2005 р. (джерело)
Головний принцип, що лежить за успіхом гігантів, народжених в епоху Веба 1.0, гігантів, які вижили і зробили Веб-2.0 таким, яким він є, полягає в тому, що вони підсилили веб-технології за рахунок колективного розуму:
• в основі веба лежать посилання. Коли користувачі створюють новий контент і нові сайти, вони за допомогою користувачів, що виявили цей контент і що поставили на нього посилання, потрапляють в структуру веба. Багато в чому це нагадує формування синапсів в мозку, коли асоціації закріплюються за рахунок багатократного повторення або яскравості переживань: так само павутина зв'язків розростається за рахунок колективної активності всіх веб-користувачів;
• Yahoo! — перша успішна інтернет-компанія. Вона народилася як каталог або як директорія посилань — результат старанної роботи тисяч, а потім і мільйонів користувачів. І хоча Yahoo! з тих пір диверсифікувала свій бізнес, створюючи самий різний контент, зібрана користувачами колекція до цих пір є її головним активом;
• прорив Google у пошуку, що миттю зробив компанію беззастережним лідером ринку, був заснований на Pagerank, методі, що використовує для забезпечення якнайкращих результатів перш за все посилальну структуру веба, а не характеристики проіндексованих документів.
• продукт eBay — колективна активність всіх користувачів. Як і сам веб-сервер, ebay ріс разом із зростанням призначеної для користувача активності, і роль компанії — це роль відкривача контексту, в якому може реалізуватися призначена для користувача активність. Більше того, конкурентна перевага ebay полягає виключно в критичній масі продавців і покупців;
• Amazon торгує тими ж товарами, що і його конкуренти. У них ті ж описи продуктів, ті ж зображення обкладинок і той же редакторський контент від виробників. Але Amazon навчився привертати користувачів. У Amazon на порядки більше призначених для користувача оглядів; запрошення прийняти участь в роботі сервісу розміщені буквально на кожній сторінці — і що ще важливіше, компанія використовує призначену для користувача активність для забезпечення якісніших результатів пошуку. Якщо пошук на Barnesandnoble.com, зазвичай, веде на власні продукти компанії або вже проплачені, то результати пошуку на Amazon — це самі продукти, що замоляються і популярність яких обчислюється в реальному часі не тільки на підставі продажів, але й з урахуванням інших чинників, які працівники Amazon називають flow (потік). Недивно, що Amazon, на порядки випереджає конкурентів по активності користувачів, випереджає їх і у фінансовому відношенні.
Перерахуємо значущі інноваційні компанії, що зробили ставку на взаємодію з користувачами:
• Wikipedia, онлайнова енциклопедія, побудована навколо неправдоподібної ідеї, що енциклопедична стаття може бути додана будь-яким користувачем і відредагована іншим. Радикальний експеримент в області довіри, що на практиці застосував афоризм Еріка Реймонда «у семи тисяч няньок — дитя в шоколаді» для створення контента. Wikipedia вже зараз знаходиться в першій сотні вебсайтів, і багато хто думає, що незабаром вона опиниться і в першій десятці. Надзвичайна зміна в динаміці створення контента!
• такі сайти, як del.icio.us і Flickr. Обидві компанії, що опинилися останнім часом в центрі уваги, першими представили концепцію, яку деякі називають «фолксономією» (в протилежність таксономії), тобто сумісною категоризацією сайтів з використанням вільних вибраних ключових слів (тегів). Розстановка тегів дозволяє вийти за жорсткі рамки категорій і використовувати множинні асоціації, що перекриваються, на зразок тих, що створює наш власний мозок. У канонічному прикладі розміщений на Flickr знімок щеняти може бути помічений і як «щеня», і як «милий» — що полегшує подальший пошук інформації;
• створювані спільно спам-фільтри (такі як Cloudmark), які збирають думки користувачів електронної пошти стосовного того, що є спамом, а що не є ним, і працюють краще, ніж системи, що покладаються на аналіз самих повідомлень;
• загальновідомо, що найуспішніші інтернет-проекти не рекламувалися. Своєю популярністю вони зобов'язані «вірусному маркетингу», «сарафановому радіо». І якщо сайт або продукт залежить від звичайної рекламної кампанії, то швидше за все це не Веб-2.0;
• навіть велика частина самої інфраструктури веба — включаючи Linux, Apache, MYSQL і Perl, PHP або Python — зобов'язана P2p-методам відкритих вихідників, які самі по собі є приклади результатів колективної, можливої завдяки мережі інтелектуальної діяльності. На SourceForge.net більше ста тисяч проектів у відкритих вихідниках. Кожен може додати проект, будь-хто здатний завантажити і використовувати код, і нові проекти мігрують від країв до центру, якщо користувачі починають їх використовувати.
Природний процес розповсюдження програмного забезпечення повністю забезпечується вірусним маркетингом.
Урок: мережеві ефекти від взаємодії з користувачами — це ключ до ринкового домінування в епоху Веб-2.0.
Блоги і мудрість мас
Одна з самих розтиражованих особливостей епохи Веба 2.0 — блог. Персональні домашні сторінки стояли у самих витоків веба, особистий щоденник і щоденна колонка — недалеко, загалом, знаходилися. Так з якого приводу шум?
В своїй основі блог — це просто персональна домашня сторінка у форматі щоденника. Але як зауважив Рік Скрента (Rich Skrenta) — хронологічна організація блога хоч і «здається дрібницею, приводить до абсолютно нового ланцюжка поширення-просування-вартість».
Багато в чому блоги зобов'язані RSS — найзначнішому нововведенню у фундаментальній архітектурі веба з тих пір, як перші хакери зрозуміли, що CGI можна використовувати для створення веб-інтерфейсів до БД. RSS дозволяє не просто посилатися на сторінку, але й підписуватися на неї, отримуючи повідомлення кожного разу, коли сторінка змінюється. Рік Скрента називає це «приростаючим вебом», інші — «живим вебом».