— Я хотіла б випити чаю в бібліотеці, — висловила бажання Мейв і, не чекаючи на запрошення, попрямувала через передпокій до великих засклених дверей, які відділяли бібліотеку від холу.
— М-Мейв, — затнулася Дейрдре, шокована безпардонністю старенької.
— Дейрдре, я не маю часу на тонкощі етикету, — різко відказала їй Мейв. — Я щомиті можу померти. А я не хочу померти, не діставши омріяного.
— Усе гаразд, Дейрдре, — проказала я. — Мейв добре знає Ґарва-Ґліб. Якщо їй так кортить почаювати в бібліотеці, ми охоче приєднаємося до неї. Будь ласка, влаштовуйтеся зручно, а я подам чай.
У мене вже грівся чайник: я весь день пила м’ятний чай, щоб спекатися нудоти, яка тепер мене майже не покидала. Лікар зі Слайґо казав, що у другому триместрі вона має ослабнути, та в мене вже минув двадцятий тиждень, а вона геть не відступила. Я подумала, що мій стан зумовлений, передусім, тим, що я нервую.
Джемма показала мені, де стоїть сервіз (я була певна, що ніколи ним не скористаюся), і тепер я оформила тацю з таким завзяттям, якого не відчувала вже два місяці. Приєднавшись до Дейрдре та Мейв у бібліотеці, я очікувала, що вони сидітимуть на стільцях, які скупчилися довкола низенького кавового столика. Замість цього вони стояли під портретом, позакидавши голови й тихо сперечаючись.
Я поставила тацю на стіл, прокашлялась і запропонувала:
— Чаю?
Вони обидві повернулися в мій бік. Дейрдре поглянула на мене безпорадно, а Мейв — переможно.
— А що я тобі казала, Дейрдре? — вдоволено промовила Мейв.
Дейрдре поглянула на мене, а тоді — знову на портрет. Відтак поглянула на мене знову. В неї округлились очі.
— Це щось надприродне… Твоя правда, Мейв О’Тул.
— Чаю? — повторила я. Сіла, розклала на колінах серветку й зачекала, коли до мене долучаться жінки. Дейрдре негайно відійшла від портрета, але Мейв зволікала довше. Її очі оглядали стелажі, неначе вона шукала чогось конкретного.
— Енн… — задумливо мовила вона.
— Так?
— Колись у цій бібліотеці стояв цілий ряд щоденників лікаря. Де вони тепер? Ви ж напевно знаєте? Я вже бачу не так добре, як колись.
Я підвелася й підійшла до неї. Серце моє одразу закалатало.
— Вони були на горішній полиці. Я шість років протирала ті книжечки щонайменше раз на тиждень. — Вона підняла свій ціпок над головою й постукала ним по полицях так високо, як тільки змогла ним дотягнутись. — Отам, угорі. Бачите?
— Мейв, для цього мені довелось би лізти на драбину.
Там була драбина на коліщатках, яка могла пересуватися сюди-туди вздовж стелажів, але в мене, відколи я переїхала до Ґарва-Ґліба, не виникало найменшого бажання видиратися так високо.
— Ну? — пирхнула Мейв. — Чого ждете?
— На Бога, Мейв, — видихнула Дейрдре. — Ти поводишся геть нечемно. Сядь-но й попий чаю, поки ця бідолашна жінка не виставила тебе власноруч зі своєї оселі.
Мейв забурчала, та все ж відвернулася від полиць і зробила так, як їй було сказано. Я пішла за нею до кавового столика, думаючи про книжки на найвищій полиці. Дейрдре налила всім чаю, водночас ведучи люб’язну розмову й розпитуючи, чи подобається мені маєток, озеро, погода, моя самотність. Я відповідала коротко й розпливчасто, кажучи все, чого від мене очікували, й насправді не кажучи при цьому нічого.
Мейв пирхнула у філіжанку з чаєм, а Дейрдре кинула на неї застережний погляд.
Я поставила на столик свою філіжанку.
— Мейв, якщо вам є що сказати, будь ласка, скажіть. Ви ж не знічев’я завітали сюди.
— Вона впевнена, що ви жінка з картини, — квапливо пояснила Дейрдре. — Просила мене привезти її сюди, відколи поширилися чутки, що ви живете в Ґарва-Ґлібі. Ви повинні зрозуміти… коли виникла підозра, що в озері втопилася ще одна жінка, все село збурилося. Жінка з таким самим іменем! Ви не уявляєте, який галас здійнявся.
— Кевін казав мені, що вас звати Енн Сміт, — втрутилася Мейв.
— Ви — Кевінова пра-пра… — Я зупинилася, щоб перелічити всі «пра». — Він ваш двоюрідний онук? — запитала я.
— Так. І він непокоїться, спостерігаючи за вами. А ще каже, що ви чекаєте дитину. Хто її батько? Кевін, здається, гадає, що його нема.
— Мейв! — охнула Дейрдре. — Це не твоє діло.
— Дейрдре, мені байдуже, заміжня вона чи ні, — урвала її Мейв. — Я просто хочу почути історію. Мені набридли плітки. Хочу знати правду.