Але жоден соловей не заспіває про відчай від того, що ти проміняв природний стимул на хімічний замінник. Хриплого і жахливого дисонансу нашого розчарування не передасть навіть крик стерв’ятника. Шматки наших душ роздиралися брудними рибальськими гачками, а їхні зойки лунали поза межами діапазону лише людського страждання.
Чи все ще можна повернутися? Чи ми назавжди поплатилися нашим надбанням «за огидну бовтанку, гіршу за ту, що колись наминав Ісав»?
Поки Мейзі співала, Лам уважно спостерігав за нами. Очі Лу наповнились слізьми. Вони покотилися її схудлим, виснаженим обличчям, і вона не витирала їх. Не знаю, чи відчувала вона ті сльози. Героїн притупляє усі фізичні відчуття, залишаючи лише різке роздратування й тупу нестерпну жадобу продертися до стану безформного ступору, який і є вершиною блаженства.
Та у мене не було ані найменшого бажання плакати: я мав гіркі чорні муки сумління Юди. Я продав свого вчителя, свою Істинну Волю, за тридцять отруйних мідяків, вимазаних ртутним слизом. А все, що я за них купив, — це криваве поле, де я можу хіба повіситись, виваливши усі нутрощі.
Цар Лам встав із-за рояля і глибоко зітхнув.
— Пробачте мені за ниття, — повільно промовив він, — але ви зіпсували собі насолоду від пісні, соромлячись привести себе до належного стану за допомогою героїну, якого ви потребуєте. Скільки мені ще вам повторювати, що соромитись немає чого, а потрібно лише пишатися? Ви знаєте, що ви ризикуєте набагато більше, ніж тоді, коли пролітали над позиціями фріців. Звісно, я не хочу, щоб ви цим хизувалися; але вам точно не потрібно поводитись, як школяр, який димить свою першу цигарку, ховаючись за парканом. Заради Бога, чоловіче, невже ви не бачите, що половина усієї небезпеки у цій справі лежить у приховуванні й брехливості, що її супроводжують? Уявіть собі, що ми створюємо навколо їжі таку ж метушню, яку ми маємо навколо алкоголю і кохання, невже ви не бачите, яке зло відразу виникає? Згадайте обмеження продуктів під час війни.
— Їй-богу, я ніколи не думав про це, — сказав я, і в моїй голові пролетіла сотня напівзабутих випадків. З боку людей, які зазвичай є простими законослухняними громадянами, існувало безліч різних хитрощів, щоб обійти обмеження.
— Звичайно, стосовно кохання, алкоголю і наркотиків мають бути певні обмеження. Це ж очевидно, як жахливо люди зловживатимуть свободою, якщо її отримають.
— Перепрошую, але мушу з вами не погодитись, — сказав Лам. — І, як ви знаєте, я постійно маю купу тих чи інших неприємностей через відстоювання своїх поглядів. Але, боюся, я чесно вважаю, що більшість проблем виникає напряму від неприродних умов, які встановлюють, намагаючись щось регулювати. І в будь-якому разі опосередковано цей стан, до якого вони доводять розум, так шкодить відчуттю моральної відповідальності, що я справді не впевнений, чи не було б розумніше у тривалій перспективі взагалі скасувати усі пуританські закони, що встановили різні обмеження у неділю. Від законодавчого втручання у звички людей з’являються сексоти, шпигуни, фанатики і вправні хитруни. Візьміть фінанси! Шахрайство стало вишуканим мистецтвом і практикується у величезних масштабах такими способами, які були б неможливими, якби не було законів, спрямованих на захист суспільства.
Таку дивну точку зору було важко сприймати. Я не міг повірити, що Лам говорить це серйозно; та все ж мені й правда здавалося, що сучасному кримінальному мільйонерові допомагає складність і заплутаність корпоративних законів. У них неможливо розібратися звичайній людині, так що безсовісна людина, озброєна фаховими знаннями, ймовірно, ще більше обкрадатиме своїх довірливих приятелів, ніж він міг це робити раніше, коли його діяльність обмежувалася «наперстками» і поламаними сірниками.
— О, Безіле, — вставила Мейзі, — ви мусите розповісти нашим друзям те, що ви одного дня говорили про острови Південного моря.
Лам весело засміявся.
— Молодець, дитинко, дуже доречно! Я добряче помандрував найдивнішими частинами світу, як ви знаєте, й у декотрих із цих місць усе ще існують табу стосовно їжі, полювання і риболовлі — усі ці речі, які ми в Англії сприймаємо доволі просто і, відповідно, вони не створюють проблем.
Але коли людині, перед тим як поїсти, треба подумати про тисячу речей: що вона їсть, як це було вбито, хто це приготував, і так далі до безконечності, у неї не залишається можливості направляти свій розум у важливішому напрямку. Табу більше за все відповідальне за низький розумовий і моральний розвиток людей, яких воно торкається. Апетит слід задовольняти найпростішим і найлегшим способом. Як тільки ви починаєте перейматися, що правильно, а що неправильно, ви турбуєте свій розум у непритаманний йому спосіб і починаєте неправильно й викривлено мислити про безліч речей, які насправді не мають до цього жодного стосунку.