— І одним махом врятуєте людство від його безрозсудства і пороків!
Кокаїн прочистив мій мозок — це було схоже на один з тих золотих прозорих заходів сонця після грози над Середземним морем. Мене вразила винахідливість пана Платта. І я з диявольським злорадством тішився цій дотепній і розкішній схемі з таким ідеальним прикриттям. Це був образ Сатани, замаскований під янгола світла.
— Так, справді справа виглядає надзвичайно привабливою з усіх точок зору, — відповів Платт. — Ніколи в житті я не мав можливості спостерігати за дбайливою добротою Божих задумів з такою світлою ясністю.
— На жаль! Мій дорогий пане Платт, — відповів я понуро, ніби слідкуючи за підказками на сцені, — я ще дуже молода людина, багато чого не знаю і не розумію, яку роль приготовано мені у цьому задумі. Хіба лише схвалення вашого продукту... — Я витяг пляшечку і приклався до неї довгим млосним поцілунком — так, поцілунок, інше слово тут не підходить! Моє давно втрачене кохання, забута домівка для мого серця!
Платт, у свою чергу, став похмуро меланхолійним, як річка Стікс.
— Мій дорогий сер Пітер, — продовжив він, глибоко зітхнувши, — вам буде неважко зрозуміти, що, окрім моєї величезної удачі, дякуючи незбагненним шляхам долі, потрібен час, щоб повністю реалізувати цей задум, — і через один, але найнещасливіший збіг обставин, потрібен не тільки час, а ще й — капітал.
— Нещасливий збіг обставин? — замріяно повторив я — мій мозок мчав з неймовірною швидкістю Колом Нескінченності, відірвавшись від суперників на мільярди миль.
— Нещасливий для мене, — поправив Платт. — Але ні, неправильно буде так казати, бо він щасливий для вас, мій друже, — для вас!
— Для мене?
— Для вас, мій дорогий сер Пітер! Я розповідав місіс Вебстер про стан цієї справи, й вона одразу запропонувала звернутися до вас. Сама вона допомогла неймовірно, зайвим буде про це казати — викупила усі акції, що могла, — але все ще залишається знайти три тисячі фунтів. І пам’ятайте: після страхування від усіх ризиків, і так далі, ми матимемо щонайменше чотири тисячі відсотків прибутку.
Бізнесмен з мене ніякий, але навіть дванадцятирічна дитина може вловити грандіозність пропозиції.
— Я приніс із собою папери для вашого ознайомлення, сер Пітер. Ви побачите, що акціонерний капітал складає всього 20,000 фунтів по 1 фунту за акцію, акції повністю виплачено — і я пропоную вам 3000 за номінальною вартістю.
— Це розкішна пропозиція, мій дорогий сер! — вигукнув я. — Ви мене вразили. Але — перепрошую — я не розумію, для чого вам узагалі ті гроші й чому ви не продасте ті акції за допомогою брокера.
У цю мить до кімнати раптово заскочила Лу. Це мене роздратувало. Чи продемонстрував я це своїм виглядом? Її лице зненацька побіліло як стіна. Якусь мить вона стояла у дверях спальні, хитаючись; а тоді поспішно без звуку пройшла через кімнату в коридор. Портьєра закрила за нею прохід, і я одразу забув про її існування, туманно припустивши, що вона пішла по свої хутра, щоб показати їх Ґретель, і повернулася до спальні через інші двері, щоб нас не турбувати.
Платт пояснював ситуацію:
— Дуже прикра справа, сер Пітер! Боюся, я занадто переймаюся добробутом своїх приятелів і, відповідно, нехтую своїм власним. Звичайно, я був здивований, коли прийшов до свого банку з’ясувати, чи достатньо у мене грошей на рахунку для придбання цього хімічного виробництва, і перевірити свій баланс, — але, на жаль, я тільки звик виявляти, що моя імпульсивна благодійність оголює мої невеличкі заощадження. І лише минулого місяця з’ясувалося, що приблизно 3000 фунтів з них мені взагалі не належали: вони були частиною фонду, довіреним розпорядником якого я є. Наші дурнуваті закони не дозволяють мені інвестувати довірчі фонди у цінні папери підприємств, таких як оцей наш Schneezugchemischerwerke; і мені потрібно повернути ці 3000 фунтів до кінця місяця, інакше наслідки будуть і правда катастрофічними.
Він різко обірвав свою розповідь, тремтячи від страху. Це не була гра. Без сумніву, він відчував, що, мабуть, буде не просто пояснити байдужим присяжним, яким чином довірчий фонд міг загубитися настільки, що заблукав аж на особистий рахунок розпорядника фонду, а той і не підозрював, що фонд може собі так дивно поводитися.