Я автоматично прийняв розкішного смаколика, але не міг перестати нервуватися. Я хотів одразу перейти до справи. Відчувалося, що має місце щось невідкладне. Мені не подобалася поведінка Лу. Вона стояла мовчки й геть нерухомо, це було моторошно.
Лам використав три сірники, щоб розкурити свою люльку, а вона далі гасла майже щоразу, як він збирався затягнутися. Невдовзі він розлючено жбурнув її на килим і закурив сигару. Камін був обгороджений перилами, на яких сиділа Мейзі й нетерпляче махала ніжками. Здавалося, що ми всі на щось чекаємо і ніхто не знає, з чого почати.
— Скажіть йому, Лу, — раптово промовив Лам.
Вона одразу почала, ніби він її підштовхнув. Тоді обернулася і стала до мене лицем. Уперше в житті я звернув увагу, якою вона була високою.
— Кокі, — сказала вона, — я стою на роздоріжжі. — Вона ковтнула слину, спробувала продовжити і не змогла.
Цар Лам сів у крісло. Він цілком опанував себе і спостерігав за сценою з неупередженим, професійним інтересом. Лала перехилилася через крісло і щось захоплено й довго шепотіла йому на вухо. Він кивнув.
Знову прочистив горло і напруженим голосом почав говорити:
— Я думаю, було б найпростіше для леді Пендраґон розповісти серу Пітерові, як вона вже розповідала нам про все, що сталося, як на трибуні для свідків.
Лу ніяково крутилася на місці.
— З мене досить, — врешті випалила вона.
— Свідок, будьте люб’язні, візьміть себе в руки, — зауважив Лам по-суддівськи.
Від його черствого тону Лу знову стала собою, але такою, якою вона була ще до того, як я її зустрів.
— Коли ці люди приїхали сьогодні, — сказала вона цілком спокійно, — я одразу побачила, що вони затіяли якусь гру. Я знаю, чому Ґретель хотіла виманити мене з кімнати, і я спитала її про це напряму. Думаю, вона розповіла мені правду, наскільки це можливо для такої жінки, як вона. Щось про купівлю акцій хімічної фабрики?
— Саме так, — відповів я і відчув, як ворожість закрадається у мій голос. — А чом би й ні? Це чудова інвестиція і шанс поправити фінансові справи, і я не розумію, чому жінки мусять пхати свого носа до чоловічих справ, яких вони не розуміють і ніколи не зрозуміють. Між іншим, можливо, через тебе я втратив цю можливість. Чорт забирай! Якби я знав, де шукати Платта, я б негайно поїхав і підписав той контракт. Однак я ще можу піти в банк і отримати гроші.
Я витяг свого годинника.
— Мабуть, я навіть не встигаю поїсти, — продовжував я, накручуючи себе ще більше.
Лу відійшла на кілька кроків, а тоді повернулася і стала до мене лицем.
— Прийміть мої вибачення, сер Пітер, — сказала вона льодяним, рішучим тоном. — Я не маю права перешкоджати вашим планам. Зрештою, вони мене більше не стосуються.
Я скочив на ноги і викинув наполовину недокурену сигару в камін.
— Що ти хочеш цим сказати? — пристрасно спитав я. Я мав у голові ще якісь слова, але раптом усе моє єство ніби похитнулося. Я знесилено опустився в крісло, ловлячи ротом повітря. Крізь напівзаплющені очі я бачив, як Лу зробила до мене імпульсивний крок; а тоді, опанувавши себе, відсахнулася, як людина, що підійшла, як ій здавалося, до особливо гарної гілочки, що впала з дерева, й упізнала у ній гримучу змію.
Пульс мого мозку був слабкий і повільний, та вона з безжалісною пристрастю продовжувала і просто змела мене бурхливим натиском своєї зневаги.
— Я вибачилася і зайшла подивитися, що у вас відбувається. Я побачила, що ти зовсім забув про факти. Ти нюхав кокаїн не заради експерименту, не тому, що мав у ньому фізичну потребу, а просто так, віддаючись пороку. Ти вже збожеволів від нього. Я б таке ще перетерпіла, бо люблю тебе. Але ти ще й вирішив стати партнером цього жахливого лицемірного шахрая, що вдає із себе побожну людину, а це вже зовсім інша справа. Це вже справа честі. Не знаю, як довго я там простояла. Кожна секунда — ціле життя, але я раз і назавжди вирішила покінчити з цим брудом. Я вислизнула з кімнати і приїхала сюди. Я й сама напівзбожеволіла від жадоби Г на цей час; але я не торкнуся його, поки не доведу це до кінця. Біль у моєму тілі допомагає мені витримати смертельні муки моєї душі. О, я знаю, я герой і істеричка — можеш називати мене як хочеш, — твої слова більше не мають значення. Але я хочу жити, і я попросила Безіла забрати мене, як він мені обіцяв задовго до того, як я зустріла тебе. Він пообіцяв вилікувати мене, і я наполягатиму, щоб він виконав цю обіцянку. Ми можемо розлучитися. Так буде краще. Оскільки я більше не хочу бачити твоє лице.