Ми були не дуже знайомі, але його тодішнє зникнення шокувало мене. Чомусь воно закарбувалося у моїй пам’яті, в той час як багато інших важливих речей не залишили там і сліду.
Він майже не змінився, відколи я бачив його востаннє. Середнього зросту, з видовженим і досить вузьким обличчям. Було щось церковне у його виразі. Він мав невеликі сірі очі й постійно ними кліпав. Великий і закручений ніс, як у Веллінгтона; губи тонкі й напружені; свіжа шкіра зі здоровим рум’янцем. У нього ще не з’явилося жодної, анінайменшої зморшки.
У Фекліза збереглася звичка постійно нервово тупцювати на місці, яка так вирізняла його ще в школі серед хлопців. Можна сказати, ніби він постійно напоготові, в очікуванні, що от-от щось має статися, і все ж не скажеш, що він виглядав якось недобре. Він мав дуже впевнений вигляд.
Поки я все це згадував, він потис мені руку і вже почав щось там теревенити про давні часи.
— До речі, я чув, що ти тепер сер Пітер, — сказав він. — Вітаю. Я завжди вірив у тебе.
— Мені здається, ми вже бачилися з вами, — перебила Лу. — Авжеж, це ж пан Фекліз.
— О, так. Я вас добре пам’ятаю. Міс Лейлгем, якщо я не помиляюся?
— Будь ласка, давайте забудемо про минуле, — Лу посміхнулася і взяла мене за руку.
Не знаю, чому, але мені було ніяково пояснювати, що ми з Лу одружені.
Фекліз протарабанив стандартний набір привітань і запитав:
— Дозвольте представити мадемуазель Аід Ламуро?
Дівчина, що стояла коло нього, посміхнулася і кивнула головою.
Аід Ламуро була яскравою брюнеткою з блискучою посмішкою і очима з зіницями, як вістря голок. Вона виглядала як суцільна невідповідність. Губи і ніс натякали, що тут не обійшлося без слідів семітської крові, але клиноподібний обрис обличчя говорив про предків зовсім протилежного роду. Вона мала запалі щоки, а «воронячі лапки» псували кутики її очей. Темно-пурпурові повіки натякали про пристрасне захоплення плотськими утіхами. При густому й пишному волоссі брів майже не було. Замість них вона намалювала олівцем тоненькі чорні дуги. Вона мала надто яскравий макіяж. Вбрана у вільну й досить зухвалу сукню синього кольору зі срібними блискітками, підперезану жовтим з чорними плямами поясом. Зверху вона накинула чорну мереживну хустину, прикрашену яскраво-червоними китичками. Її руки були худі, як у смерті, а гачкуваті пальці з величезними перснями із сапфірами і діамантами виглядали дещо непристойно.
Її поведінка була схожа на жваву розслабленість. Здавалося, що її завжди треба підштовхувати до дії, але тільки-но перший поштовх минув, як вона знову глибоко занурюється у свої думки.
Люб’язність на її обличчі була очевидно удаваною; але і я, і Лу, коли тиснули руки, помітили витончену і загадкову симпатію, яка залишила за собою пляму невимовного зла.
Я був упевнений, що Фекліз прекрасно розумів цей, не виражений словами контакт, і, так чи інакше, це його страшенно тішить. Його манера поведінки стала особливо улесливою і шанобливою, і я відчув, що він бере ініціативу на себе:
— Чи можу я насмілитися запропонувати вам і леді Пендраґон повечеряти разом з нами у «Петіт Савояр»?
Аід взяла мене попідруч, а Лу пішла вперед з Феклізом.
— Ми й самі туди збиралися, — сказала вона йому, — а з друзями взагалі чудово. Я так бачу — ви доволі давній друг мого чоловіка.
Він почав розповідати про стару школу. Та ніби випадково відзвітував про обставини, що призвели до його виключення.
— Розумієте, мій старий був у місті, — почулися його слова, — і десь на Ломбард-стрит розгубив усі свої статки (тут він штучно хихотнув), а де, так і не знайшов, тож це був кінець моїй академічній кар’єрі. Він переконав старого Розенбаума, банкіра, що у мене є фінансові таланти, і влаштував мене на роботу особистим секретарем. Я потрапив як риба в воду, і відтоді мої справи йдуть чудово. Але Лондон не те місце, якщо ти маєш справжні амбіції. Там немає де розвернутися. Для цього — або Париж або Нью-Йорк; щиро ваш, Елґін Фекліз.
Не знаю чому, але я не повірив жодному слову цієї історії; не повірив. Героїн працював чудово. Я не мав анінайменшого бажання говорити з Аід. Вона аналогічним чином не звертала на мене уваги і не промовила ні слова.