Однак я і Лу народилися з потягом до любові й пригод. Екстазу від першого кохання вже було достатньо, щоб певною мірою вивільнити нас із самих себе. Дія наркотиків лише посилила й піднесла ці риси на духовний рівень.
Атмосфера Капрі й геніальна здатність Фекліза відвертати і попереджати будь-яке втручання у нашу насолоду перетворили перші два тижні нашого перебування на острові на нескінченний транс неземної краси.
Він не дав нам і шансу нудьгувати й до того ж ніколи не влізав у наші справи. Він зняв з наших плечей і забрав на себе усі обов’язки, організував екскурсії до Анакапрі, на віллу Тиберія і до різних гротів. Раз чи двічі він запропонував провести шалену ніч у Неаполі, і ми розважалися в особливо розпусних місцях, яких не бракує у цьому місті.
Ніщо не шокувало й не дивувало нас. Кожна життєва пригода була звучанням окремої ноти у ході чудернацької симфонії.
Він знайомив нас з найексцентричнішими людьми, возив у найзагадковіші квартали міста. Усе, що відбувалося з нами, спліталося у п’янкий гобелен кохання.
Ми брали участь у безглуздих затіях. Навіть коли вони розчаровували, якщо подивитися з буденної точки зору, саме розчарування, здається, додавало цим жартам пікантності.
Ми не могли не бути вдячними цьому чоловікові за турботу і захист. Ми були у численних місцях, де ошукати невинного туриста вважається чесним змаганням; і його чудове знання італійської завжди віднаджувало так званих спортсменів. Навіть у готелі він воював з менеджером через тижневий рахунок і переконав його прийняти набагато меншу суму, ніж намалювала його уява.
Звісно, більшість часу він був зайнятий спостереженням за людиною, яку він вистежував; і постійно веселив нас, звітуючи про прогрес у тій справі.
— Моїй вдячності не буде меж, якщо у мене все вдасться так, як я думаю, — сказав він. — Це буде переломний момент моєї службової кар’єри. Мушу зізнатися, що до мене ставилися вдома досить несправедливо, через кілька помилок, яких я припустився. Але якщо я впіймаю цю пташку, вони не зможуть мені відмовити, що б я не попросив.
Водночас було очевидно, що він мав відвертий дружній інтерес до своїх «закоханих пташок», як він нас називав. Він казав, що сам колись пережив велике розчарування у справі кохання і після того відійшов од цього. Але він радів з того, що це не озлобило і не зіпсуло його натури, й отримував справжню насолоду від того, що бачив таких ідеально щасливих людей, як ми.
Єдине, що його непокоїло та від чого було прикро, казав Фекліз, що він не зміг зв’язатися з людьми, що управляють «Ґатто Фрітто». Це надзвичайно цікавий і небезпечний нічний клуб, де потурають таким видам езотеричних задоволень, що жодне місце в Європі не зможе з ним порівнятися.
Розділ 9. «Ґатто Фрітто»
Це був приблизно кінець третього тижня, як я дізнався із щоденника Лу (сам я зовсім втратив лік часу), коли одного дня він увійшов до нас з радісним і переможним блиском в очах.
— Нарешті я до них пробився, — сказав він, — але, гадаю, потрібно чесно попередити, що «Ґатто Фрітто» — дуже гаряче місце. Я не проти взяти туди вас, за умови, що ви перевдягнетесь і матимете пістолет у кишені, але совість не дозволяє мені допустити, щоб леді Пендраґон також пішла з нами.
Я мав у собі стільки кокаїну, що ледве розумів, про що він говорить. Найпростіше було кивнути головою на знак згоди і спостерігати за хмарами, які б’ються одна з одною за місце біля сонця.
Я ставив на того білого слона над небокраєм. Проти нього були дві чорні кобри і пурпуровий бегемот: але я нічим не міг зарадити. З такими чудовими бивнями він мав би з ними впоратися. Лише поглянувши на його ноги, стає зрозуміло, що старе сонце немає жодних шансів. Не розумію, чому люди не мають чуття, що потрібно завмерти і не шуміти, коли спостерігаєш таку боротьбу. Навіщо тоді цей рефері, зрештою?
З боку Лу було не дуже ґречно шалено протестувати оцим її пронизливим голосом, що вона теж збирається у «Ґатто Фрітто», а якщо її не візьмуть, то вона сама наловить котів, посмажить і змусить мене їх з’їсти!
Я не знаю, як довго це тривало. Слухати її було одне задоволення. Я добре знав, що це означає, тільки-но позбутися цієї свині Фекліза.
Щоб воно все сказилося, під час медового місяця третій — зайвий!
Фекліз якось мляво й безпорадно звернувся до мене по допомогу, благаючи рішуче щось із цим зробити.
Так що я сказав:
— Феклізе, старий друже, ви ж свій чоловік. Ви мені завжди подобались у школі; і я ніколи не забуду, що ви для мене зробили за оці останні тридцять чи сорок років, чи скільки ми вже тут на Капрі, і якщо вже Ллойд Джордж довірив вам упіймати того негідника, за яким ви полюєте, чому я не можу довірити вам подбати про нашу забаву в «Ґатто Фрітто»?